Іозефінізм (Josephinismus), термін, під яким в історичній літературі розуміється політика відносно католицької церкви, що проводилася в деяких католицьких державах Європи в кінці 18 ст представниками освіченого абсолютизму, перш за все Іосифом II в монархії Габсбургов (звідси назва). І., представлявший собою спробу реформувати католицизм пристосувавши його до вимог абсолютистської держави і потреб буржуазного розвитку, що почався, був течією, близькою французькому галліканству і особливо янсенізму 17 ст Реформи в дусі І. зазвичай включали: затвердження незалежності національної церкви від папства і повне підпорядкування її державній владі, усунення впливу єзуїтів особливо в області освіти, і затвердження світської школи, часткову секуляризацію церковних імуществ і закриття чернечих орденів, проголошення помірної віротерпимості і ін. Ці реформи в умовах абсолютизму і що послідувала пізніше за епоху Реставрації не були здійснені; у Австрійській імперії с І. як державною політикою було покінчено з висновком конкордата 1855 з папством.
Інколи під І. розуміють всю систему реформ Іосифа II і бачать в нім один з витоків ідейної буржуазно-ліберальної течії в монархії Габсбургов в період реакції, що настала після 1815.
Літ.: Winter Е., Der Josefinismus. Die Geschichte des österreichischen Reformkatholizismus, 1740—1848, Ст, 1962.
