Іоан Златоуст (Ioánnes Chrysóstomos) (між 344 і 354, Антіохия — 14.9.407, біля Комани, Понт), константинопольський патріарх (з 398), видний ідеолог східно-християнської церкви. Здобув освіту в школі язичеського ритора Ліванія (Антіохия). Блискучий оратор (звідси його прізвисько, з 6 ст), автор багатьох проповідей, панегіриків, псалмів, коментарів до Біблії. У проповідях яскраво малює суспільне і релігійне життя свого часу. І. З. активно виступав проти військового засилля готовий в Константинополі і відповідно проти аріанства . Сприяв вигнанню готовий з Константинополя в 400. Хоча і. З. не закликав до реформи суспільного устрою (зокрема, до відміни рабства) і суб'єктивно прагнув до зміцнення позицій панівного класу і церкви, його критика пороків вищих шарів суспільства (розкоші імператорського двору розбещеності вищого духівництва і т. п.) викликала незадоволеність константинопольського уряду; І. З. був позбавлений влади в 403, потім повернений на патріарший престол, знов був позбавлений влади в 404 і засланий в Кукуз (Мала Вірменія). Зарахований християнською церквою до лиця святих. Йому помилково приписується православною церквою літургія (так звана літургія І. З.).
Соч.: Opera omnia, t. 1—13, P., 1858—60 (Patrlogiae cursus completus, ser. graeca accur J.—P. Migne, t. 47—64); у русявий.(російський) пер.(переведення) — Творіння зверху батька нашого Іоана Златоуста..., т. 1—12, СП(Збори постанов) Би, 1895—1906.
Літ.: Курбатов Р. Л., Класова суть учення Іоана Златоуста, «Щорічник музею історії релігії і атеїзму», 1958, ст 2; Baur Ch., Der heilige Johanes Chrysostomus und seine Zeit, Bd 1—2, Münch., 1929—30.
