Інтегральна електроніка, інтегральна мікроелектроніка, область електроніки, вирішальна проблеми конструювання, виготовлення і вживання інтегральних схем і функціональних пристроїв. І. е. є подальшим етапом розвитку технології виготовлення напівпровідникових приладів на основі вживання високопродуктивних групових технологічних процесів (див. в ст. Мікроелектроніка ). Основні розробки в області І. е. направлені на створення: інтегральних схем (напівпровідникових, плівкових, гібридних), функціональних інтегральних вузлів, молектронних і оптоелектронних пристроїв, іонних приладів (див. Молекулярна електроніка і Оптоелектроніка ).
Найбільш розвинена напівпровідникова і плівкова (гібридна) мікроелектроніка, що забезпечує масове промислове виробництво стандартних інтегральних схем. Особливості розвитку цих напрямів полягають в безперервному підвищенні функціональної складності і збільшенні міри інтеграції схем. Обидва напрями тісно взаємозв'язані і доповнюють один одного. Функціональні інтегральні вузли, молектронниє і оптоелектронні пристрої є подальшим розвитком інтегральної технології на основі методів напівпровідникової і плівкової технології. Інтегральні схеми широко застосовують в ЕОМ(електронна обчислювальна машина), контрольно-вимірювальній апаратурі, побутових радіоелектронних приладах, апаратурі зв'язку і мн.(багато) ін. Одним з перспективних напрямів І. е. є діелектрична електроніка .
Літ.: Мікроелектроніка, Сб. ст., під ред. ф. Ст Лукина, ст 1, М., 1967; Введення в мікроелектроніку, пер.(переведення) з англ.(англійський), під ред. І. П. Степаненко, М., 1968.
