Інститут Франції (L’institut de France), основна офіційна наукова установа Франції, об'єднуюча видатних діячів науки, літератури і мистецтва і що має на меті сприяти розвитку наук і мистецтв. У І. Ф. входять 5 академій: Французька академія, Академія написів і витонченої словесності, Академія наук, Академія мистецтв, Академія моральних і політичних наук.
До Великої французької революції в країні існувало 5 спеціальних академій (Французька, написів і медалей, природних наук, живопису і скульптури, архітектури). Національний Конвент в 1793 скасував їх, а в 1795 Директорія заснувала Національний інститут наук і мистецтв, що складається з 3 класів (відділень): 1) фізичних і математичних наук, 2) моральних і політичних наук і 3) літератури і мистецтв. У 1803 по розпорядженню Наполеона I був закритий другий клас, а замість третього засновано 3 нові: французької мови і словесності, древньої історії і літератури, мистецтв. У 1806 Національний інститут наук і мистецтв перейменований в І. Ф. У 1816 відповідних класів (відділення) знову отримали назву академій. У 1832 в складі І. Ф. була створена Академія моральних і політичних наук.
Кожна академія, що входить в І. Ф., має свої сфери діяльності, статут, фонд. Кожна академія обирає президента і вченого секретаря. Члени однієї академії можуть обиратися і в інші академії. Керівництво І. Ф. здійснює президію, президент і члени якого переобираються щорік.
Основна діяльність І. Ф. — заслуховування і обговорення наукових повідомлень, видання наукових праць, присудження премій. Премії фінансуються державними і приватними фондами, управління якими доручене І. Ф. Питання, що зачіпають загальні інтереси всього І. Ф., обговорюються раз на квартал на загальних зборах всіх академій. Прийом нових членів виробляється на зборах кожної академії. Результати виборів затверджуються президентом республіки.
Французька академія (L’académie française) — стара з академій Європи, заснована в 1635 кардиналом Рішельє . Завдання Французької академії — вдосконалення французької мови, турбота про чистоту мови, складання словника французької мови. З 1694 по 1962 вийшло 9 видань словника, робота над ним продовжується. Французька академія присуджує багато літературних премій, у тому числі Великий приз (Grand Prix), Великий приз за кращий роман (Grand Prix du Roman). До складу Французької академії входять «40 безсмертних» — видатні діячі літератури, політики, економіки. Вибраними можуть бути лише громадяни Франції.
Академія написів і витонченої словесності (L’académie des Inscriptions et Belles-lettres), заснована в 1663 Же. Б. Кольбером . Завдання академії — дослідження древніх і східних мов і середньовічного говору, вивчення історії всіх часів. У її склад входять 40 дійсних членів, 15 вільних членів (академіків, що не беруть участь у виборах), 20 іноземних членів, 70 член-кореспондентів (у тому числі 40 іноземних): сходознавців, істориків археологів, лінгвістів. Академія здійснює опіку над рядом французьких учбових закладів в країні і за кордоном. Праці: протоколи («Compts rendus», з 1857), мемуари («Mémoires», з 1803), повідомлення і витримки («Notices et Extraits», з 1787).
Академія наук (L’académie des Sciences), точніше — академія природних наук, до 1793 називалася Королівською академією наук, іменувалася також і Паризькою академією. Заснована в 1666 Же. Б. Кольбером. Складається з 5 відділень фізико-математичних наук (геометрії, механіки, астрономії, географії і навігації, фізики), 6 відділень хімічних і природних наук (хімії, мінералогії і геології, ботаніки, зоології, з.-х.(сільськогосподарський) економіки, медицини і хірургії) і відділення вживання науки в промисловості (засноване 1918). У 1955 при академії створений комітет наукової термінології. До складу академії входять 68 дійсних членів, 14 вільних членів, 6 членів по прикладних науках, 12 французьких членів, що не проживають в Парижі, 20 іноземних членів, 120 член-кореспондентів. Академія присуджує премії за кращі наукові роботи, нагороджує медалями Лавуазье і Пумнкаре, розподіляє стипендії молодим ученим. Праці: «Comptes rendus» (з 1835), «Mémoires» (з 1666), «Notices et Discours» (з 1924).
Академія мистецтв (L’académie des Beaux-arts), заснована в 1803 в результаті об'єднання розбещеною в 1793 Академії живопису і скульптури (заснована 1648) і Академії архітектури (заснована 1665). Має секції малювання, скульптури, архітектури, гравюри, музичної композиції. До складу академії входять 50 дійсних членів, 10 іноземних членів, 50 член-кореспондентів. Щорік призначає конкурс на премію «Prix du Rome» (Римський приз). Праці: «Bulletin de l’académie des Beaux-arts» (з 1925).
Академія моральних і політичних наук (L’académie des Sciences morales et politiques) має секції: філософії; моральних наук; соціальних наук; законодавства, публічного права і юриспруденції; політичної економії, статистики і фінансів; історії і географія; загальну. У її склад входять 50 дійсних членів, 12 іноземних членів, 60 член-кореспондентів. Праці: «Revue des Travaux et Comptes rendus de ses séances» (з 1842) (огляд праць академії).
Окрім академій, що входять в І. Ф., у Франції є ряд академій (медицини, сільського господарства і ін.), що не входять в його склад.
Створення І. Ф. склало епоху в житті країни. Звання члена І. Ф. однаково почесно як для французьких, так і для іноземних учених. В різний час членами І. Ф. були А. Ампер, Д. Араго, А. Е., А. А., А. С. і Ж. Беккерелі, Вольтер, В. Гюго, Х. Гюйгенс, Пьер Кюрі, Марія Ськлодовськая-кюрі, Ірен і Фредерік Жоліо-кюрі, Же. Лагранж, П. Ланжевен, П. Лаплас, Е. Маріотт, А. Пумнкаре, А. Франс і ін. В той же час по політичних мотивах в І. Ф. не були вибрані О. Бальзак, Бомарше, Р. Декарт, Д. Дідро, Мольер, Б. Паськаль і ін. Першим російським іноземним членом Паризької академії був Петро I, членами і член-кореспондентами Академії наук були росіяни учені До. М. Бер, Ст І. Вернадський, А. М. Ляпунов, Д. І. Менделєєв, І. І. Мечників, М. Ст Остроградський, І. П. Павлов, Д. Н. Прянішников П. Л. Чебишев. До складу Академії наук входять радянські вчені Ст А. Амбарцумян, І. М. Винограду, А. Н. Колмогоров, М. А. Лаврентьев, Л. І. Седов, Д. Ст Ськобельцин, С. Л. Собольов.
І. Ф. має свої земельні володіння і будівлі у Франції і за кордоном, багату бібліотеку, музеї.
Літ.: L’institut de France. L’académie des Sciences, t. 1—2, P., 1968; Chastenet J., L’institut de France, в кн.: L’education nationale. Le ministére, l’administration centrale, les services, P., 1965; Institut de France, «Les Cahiers français. Documents d’actualité», 1963 № 81; Annuaire de l''education Nationale, 1970, P., 1970; Institut de France. Annuaire pour 1972, P., 1972.
