Інститути удосконалення вчителів, в СРСР навчально-методичні установи, що здійснюють підвищення кваліфікації вчителів і ін. працівників народної освіти; вивчають, узагальнюють і поширюють передові методи вчення і виховання.
Перші І. в. в. були організовані в СРСР в 1938. І. в. в. створюються при міністерствах освіти (народної освіти) союзних і автономних республік, краєвих, обласних відділах народної освіти. У 1971/72 навчальному році в СРСР було 178 І. в. в., у тому числі 80 — в РРФСР, 27 — в УРСР, 19 — в Казахстані, 13 — в узбекистані, 8 — в Білорусії. Основні організаційні форми діяльності І. в. у.: різного роду очні і очно-заочні курси, методичні семінари, практикуми, групові і індивідуальні консультації і ін. Спільно з педагогічними учбовими закладами і науково-дослідними установами І. в. в. організовують педагогічні читання, проводять науково-практичні конференції, педагогічні виставки. В допомогу самоосвіті вчителів і ін. працівників народної освіти І. в. в. розробляють програми, тематичні завдання, списки літератури, що рекомендується, через місцеві видавництва випускають методичну літературу і навчальні посібники для вчителів.
На республіканських І. в. в. (у РРФСР, УРСР Узбекистані, Казахстані — центральні) покладено також завдання підвищення кваліфікації керівних кадрів народної освіти і надання методичної допомоги республіканським (АССР), краєвим, обласним, міжрайонним, окружним, міським І. в. в.
