Індуктотермія (від латів.(латинський) inductio — наведення, введення і греч.(грецький) thérme — тепло), метод електролікування, при якому певні ділянки тіла хворого нагріваються під впливом змінного, переважно високочастотного (від 10 до 40 Мгц ) електромагнітного поля. Це поле індукує в тканинах організму вихрові електричні струми. Сила вихрових струмів пропорційна електропроводімості середовища, тому струми найбільш інтенсивні в рідких середовищах організмів, що володіють значною електропроводімостью (кров, лімфа і ін.). У вихрових струмів, що піддаються дії, областях тіла утворюється більша або менша кількість теплоти, підвищується обмін речовин, посилюється кровообіг, а отже — і вступ живильних речовин і видалення продуктів життєдіяльності тканин, знижуються тонус м'язових волокон і збудливість нервів — зменшуються болі. Все це створює умови для швидкого розсмоктування запального вогнища, навіть глибоко розташованого, і для лікування захворювань периферичних нервів. Для проведення І. використовують генератори високочастотних електричних коливань. У СРСР для І. випускають апарати ДКВ-2. Підведення енергії електромагнітного поля, що генерується апаратом, до пацієнта здійснюється за допомогою гнучкого кабелю (кабельний електрод), зігнутого у вигляді циліндровій або плоскій спіралі, або дисковим апплікатором — плоскою спіраллю з мідної трубки. Хворий під час процедури переживає відчуття приємного тепла.
Літ.: Лівенцев Н. М., Електромедицинська апаратура, 3 видавництва, М., 1964.
