Інвентарі (від латів.(латинський) inventarium — опис), описи володінь феодалів в 16—18 вв.(століття) у Мові Посполитою, у тому числі на території Литви, Правобережної України і Білорусії, що входили в її склад до 1795. І. містили зведення про кордони маєтку, про панську садибу, про церкву і духівництво, про кожне з сіл феодала, про селянські господарства і їх забезпеченість землею, худобою і інвентарем. Містилися в І. дані про джерела доходів і їх розмірах в населення описуваних маєтків. І. складалися при свідках, вказувалися місце і час їх складання. І. — коштовне джерело по історії аграрних стосунків і історії селянства. Деякі елементи І. знайшли певне віддзеркалення в Інвентарних правилах 1847—48.
Літ.: Воронків І. А., Інвентарі маєтків — важливе джерело по історії польського феодального села, «Питання історії», 1959 № 4.
