Іллюзіонізм (франц. illusionisme, від латів.(латинський) illusio — обман, кепкування), імітація видимого світу у витворах образотворчого мистецтва, створення враження реально існуючих предметів і простору. І. передбачає зорове стирання грані між умовним світом зображення і реальною дійсністю, їх перетікання, активну взаємодію, зорову підміну або знищення речового матеріалу, що здається (з якого полягає само твір), плоскість стіни або картини. І. з'являється в античному живописі, грає помітну роль в мистецтві Відродження, стає одним з головних принципів монументально-декоративного мистецтва бароко (у інтер'єрі стилю бароко конкретний архітектурний простір зливається з ілюзорним живописним простором, що спрямовується в нескінченність); І. зустрічається і в станковому мистецтві (наприклад живописні, рідше — графічні натюрморти-«обманки» 18 ст, акварелі Ф. П. Толстого в Росії).
