Ікськюль (Uexküll) Якоб фон (8.9.1864, Кебласте, нині Естонською РСР, — 25.7.1944, про. Капри), німецький біолог, зоопсихолог і філософ. Закінчив Тартуський університет. Працював у фізіологічному інституті в Гейдельберге (Німеччина) і на зоологічній станції в Неаполі. З 1925 професор Гамбургського університету, при якому створив інститут по вивченню стосунків тварин з середовищем. Досліджував рухові системи тварин (головним чином безхребетних), фізіологію м'язового скорочення і нервового збудження, а також інші питання порівняльної фізіології. Роботи І. внесли істотний вклад до розвитку уявлень про єдність організму і середовища. Учення І. про той, що оточує тварини світі послужило одній з теоретичних основ етологиі . У працях по філософії природознавства розвивав ідеалістичні, теологічні погляди.
Соч.: Leitfaden in das Studium der experimentellen Biologie der Wassertiere, Wiesbaden, 1905; Umwelt und Innenwelt der Tiere, 2 Aufl., B., 1921; Theoretische Biologie, 2 Aufl., B., 1928; Bedeutungslehre, Lpz., 1940; Das allmächtige Leben, Hamb., 1950: Streifzüge durch die Umwelten von Tieren und Menschen, Hamb., 1958 (совм. з G. Kriszat).
