Ідеалізація, процес ідеалізації, уявне конструювання понять про об'єкти, що не існують і не здійсненних насправді, але таких, для яких є прообрази на реальному світі. Процес І. характеризується відверненням від властивостей і стосунків, необхідно властивих предметам реальної дійсності і введенням у вміст утворюваних понять таких ознак, які в принципі не можуть належати їх реальним прообразам. Прикладом поняття, що є результатом І., може бути «крапка»: неможливо знайти на реальному світі об'єкт, що є крапкою, тобто об'єкт, який не мав би виміру. Аналогічний характер мають поняття «Пряма лінія», «коло», «абсолютно чорне тіло», «інерція». Про поняття, що є результатом І. (їх часто називають просто ідеалізаціями), говорять, що в них мисляться об'єкти, що ідеалізуються (або ідеальні). Утворивши з допомогою І. поняття про даний об'єкт, можна надалі оперувати з ним в міркуваннях як з реально існуючою річчю. І. дозволяє строго формулювати закони, будувати абстрактні схеми реальних процесів для глибшого їх розуміння; у цьому сенсі метод моделювання неотделім від І.
Ознакою наукової І., що відрізняє її від безплідної фантазії, є те, що породжені в ній об'єкти, що ідеалізуються, у визначених умовах знаходять тлумачення в термінах об'єктів, що не ідеалізуються (реальних). Саме практика (включаючи практику систематичних наукових спостережень і експериментів) підтверджує правомірність тих відвернень, які породжують поняття про абстрактні об'єкти, що ідеалізуються, і служить критерієм плідності І. у пізнанні.
Літ.: Гористий Д. П., Питання абстракції і утворення понять, М., 1961.
