Івановський Олександр Вікторович [17(29) .11.1881, Казань, — 11.1.1968, Ленінград], радянський кінорежисер і кінодраматург, заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1936). У 1906 закінчив юридичний факультет Казанського університету. У 1904—21 режисер музичних театрів. У кіно з 1918. Значне місце в творчості І. займають екранізації літературних творів. Перші фільми: «Пунін і Бабурін», «Три портрети» (обидва в 1919, по І. С. Тургеневу) «Комедіантка» (1923, по повести Н. С. Леськова «Перукарський художник»). У 20-і рр. І. поставили ряд історико-революційних фільмів: «Палац і фортеця» (1924), «Степан Халтурін» (1925), «Декабристи» (1927). Найбільші роботи в 30-і рр. — фільми «Іуда Головльов» (1934, по роману М. Е. Салтикова-Щедріна «Господа Головльови»), «Дубровський» (1936, по А. С. Пушкіну) і «Вороги» (1938, по М. Горькому). Потім режисер звертається до музичної кінокомедії — фільми «Музична історія» (1940, спільно з Р. М. Раппапортом), «Антон Іванович сердиться» (1941), «Сильва» (1945), «Соліст балету» (1947), «Приборкувач тигрів» (1955, спільно з Н. Н. Кошеверової). Державна премія СРСР (1941). Нагороджений 2 орденами.
