Івановський Євгеній Пилипович (р. 7.3.1918, містечко Черея, нині Чашникського району Вітебської області БССР), радянський воєначальник, генерал армії (1972). Член КПРС з 1941. У Радянській Армії з 1936. Закінчив Саратовське бронетанкове училище (1938), Військову академію механізації і моторизації (1941) і Військову академію Генштабу (1958). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 командир танкового батальйону, начальник відділу штабу танкового корпусу, з 1944 командир окремого гвардійського важкого танко-самохідного полку; брав участь в боях під Москвою, Сталінградом, Курськом, в звільненні України, Польщі і в Східно-прусській операції. У 1958—61 1-й заступник начальника штабу військового округу, в 1961—68 на командних посадах, в 1968—72 командувач військами Московського військового округу. З липня 1972 головнокомандуючий Групою радянських військ в Германії. Член ЦК КПРС з 1971. Депутат Верховної Ради СРСР 8-го і 9-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-ої міри, Вітчизняної війни 1-ої і 2-ої міри, 2 орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині в Озброєних Силах СРСР» 3-ої міри і медалями, а також іноземними орденами і медалями.
