Ібн аль-Арабі Абу Бекр Мухаммед (прізвисько: Шейх аль-Акбар «Найбільший шейх») (7.8.1165, Мурсия, Іспанія, — 16.11.1240, дамаск), середньовічний арабський мислитель і поет-суфій. Народився і здобув освіту в Андалусиі, з раннього віку був близький суфійським кругам (найбільший середньовічний арабський філософ Ібн Рушд був другом його батька). Починаючи з 1202 подорожував по країнах мусульманського Сходу, жив в багатьох містах Іраку, Сирії і Малої Азії, в 1230-х рр. — в дамаску. І. а.-А. належить велике число філософських і поетичних робіт, що розвивали ідеї суфізму, особливо вчення про єдиний початок буття і про пізнання через внутрішнє осяяння. Найбільш відомі вигадування «Мекканськие одкровення» («аль-Футухат аль-Маккийя»), «Геми мудрості» («Фусус аль-хикам») і віршований «Тлумач любовних пристрастей» («Тарджуман аль-ашвак»). Черпаючи матеріал з багатьох неісламських філософських і космологічних систем, І. а.-А. Вельми вільно тлумачив догми Корану, тому неодноразово звинувачувався в єресі. Вплив І. а.-А. випробували майже всі подальші представники суфізму.
Соч.: Фусус аль-хикам, крітіч. видавництво А. Аффіфі, Каїр, 1948, франц.(французький), пер.(переведення) — Т Burckhardt, La sagesse des prophètes, P., 1955.
Літ.: Крачковський І. Ю., Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—6, М. — Л., 1955—60 (див. указат. імен); Asin Palacios М., El islam cristianizado, Madrid, 1931; Affifi A. Е., The mystical philosophy of Muhyiddin Ibnu''l-arabi, Camb., 1939; Pérès H., La poésie andalouse en arabe classique, 2 éd., P., 1953; Corbin H., L''imagination créatrice dans le soufisme d''ibn Arabi, P., 1958; Osman Jahya, Histoire et la classification de l''oeuvre d''ibn Arabi, v. 1—2, Damas, 1964.
