Ібн Езра Аврам бен Мейр, раббі (1092, Толедо, — 1167, Рим), єврейський поет, учений і філософ. Приблизно до 1140 жив в Іспанії, де прославився переважно як ліріко-філософський поет. Надалі мандрував по Європі, був вчителем в єврейських общинах. Залишив після себе більше 100 творів. Один з перших критиків біблейського тексту. У коментарях до Старого завіту висуває положення, які часто розходилися із загальноприйнятою традицією і отримали розвиток лише в новий час (про редакцію Пятікніжія, про двох авторів «Книги Ісайї» і т.п.). Як філософ І. Е. був близький до неоплатоникам (головне вигадування — «Основа благоговіння»), знаходячись в той же час в зв'язках з арістотелізмом (поема «Гань бен Макиц» — «Живий, син Безсонного» написана під впливом Ібн Сини ) . І. Е. належить також ряд робіт по граматиці івриту, математиці і астрономії. Один з перших перекладачів наукової літератури з арабської мови на іврит.
Літ.: Bacher W., Abraham lbn Esra’s Einleitung zu seinem Pentoteuch-commentar..., W., 1876.
