Ібн Езра Моісей (1055, Гранада, Іспанія, — 1139), єврейський поет. У поемі «Хризоліт», у вірші «Світло», «Любовна пісня» і ін. малює образ улюбленої жінки. Пізніший період його творчості відмічений гіркотою самоти і песимізмом («Пробудження», «Час моїх страждань», цикл «Маленькі пісні»). Писав також вірші релігійного вмісту («Моя душа тебе вночі пристрасно бажала», «Покарання» і ін.). Запозичував у арабських поетів систему стилістичних прийомів поезії — теджніс, яку довів до досконалості. Автор історії літератури на арабській мові — «Книга переговорів і спогадів».
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): [Вірші], у збірці: Андалусськая поезія. [Сост., предісл.(передмова) і прим.(примітка) Б, Шидфар, М., 1969].
Літ.: Карпелес Р., Історія єврейської літератури, т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1890; Цинберг І., Ді гешихте фун дер літератур бий йідн, т. 1, Вільна, 1929; Уріновський А., Толдот га’широ га’івріт бійомей гавінім, т. 2, 5 видавництво, Тель-Авів, 1956.
