Іберія (греч. Iberia, лат.(латинський) Hiberia), древня назва Східної Грузії (Картлі), що згадується античними і візантійськими авторами. На рубежі 4—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера) на території І. утворилася держава. Частина об'єднаних в общини землеробів була вільною, інші підкорялися царському роду і знаті. Праця рабів (в основному з військовополонених) використовувалася на будівельних і ін. важких роботах, а також в палацовому господарстві. Найзначнішим містом була столиця І. — Мцхета . В ній, а також в містах: Урбніси, Уплісцихе і ін. процвітали ремесла і торгівля. У перших століттях н.е.(наша ера) в І. застосовували грецьку і арамійську писемність. В цей же час відбувається значне посилення І., особливо в царювання Фарсмана II (2 ст н.е.(наша ера)). У 4 ст в І. починають розвиватися феодальні стосунки; у 337 християнство було оголошено державною релігією. В кінці 4 ст І. була підпорядкована Персії і обкладена важкою данню. У 5 ст на чолі повстання проти влади Сасанідов став цар Іберії Вахтанг I Горгасал. Після придушення повстання перси скасували царську владу в І., перетворивши її на свою провінцію.
Літ.: Історія Грузії, т. 1. Тб., 1962; Мцхета, Підсумки археологічних досліджень, т. 1, Тб., 1958; Болтунова А. І., Опис Іберії в «Географії» Страбона «Вісник древньої історії», 1947 № 4; Мелікишвілі Р. А., До історії древньої Грузії, Тб., 1959.
