Єдність партії, один з корінних принципів революційної марксистської партії, необхідною умовою успішної діяльності якої є організованість, згуртованість і дисциплінованість, завдання боротьби за комунізм, що спираються на спільність.
Основи Е. п.: а) марксистсько-ленінський світогляд (вчення про класову боротьбу, соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату, будівництво соціалізму і комунізму) як загальна теоретична платформа партії робочого класу; закріплена Програмою комуністичної партії спільність цілей, методів і форм діяльності, принципів взаємин з різними класами і соціальними групами і так далі (ідейна єдність, що включає єдність революційної стратегії і тактики); б) що передбачаються демократичним централізмом тверда внутріпартійна дисципліна безумовне підпорядкування меншості більшості, обов'язковість вирішень найвищих партійних органів для нижчих, закріплені Статутом партії і що передбачають активну діяльність комуністів по виконанню партійних рішень (організаційна єдність). В. І. Ленін підкреслював нерозривний зв'язок організаційного і ідейного Е. п. Ще в 1900 він писав: «Необхідно виробити, по-перше, міцне ідейне об'єднання... Необхідно, по-друге, виробити організацію...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 4, с. 357). КПРС зберегла і розвинула ленінське положення про Е. п. «Непорушний закон життя КПРС, — вказується в Статуті партії, — ідейна і організаційна єдність, монолітність її рядів, висока свідома дисципліна всіх комуністів» (1971, с. 5).
Е. п. залежить від міри згуртованості і свідомості пролетаріату як класу, міцності його зв'язків з непролетарськими шарами трудящих, від його здатності вести їх собою на соціалістичну революцію, а після її перемоги — керувати соціалістичним і комуністичним будівництвом. Неоднорідність робочого класу, вплив дрібнобуржуазного середовища, ідеологічний тиск імперіалізму створюють умови для появи опортуністичних, ревізіоністських течій в робочому русі, а в партії відбиваються у вигляді антимарксистських угрупувань. Комуністична партія постійно бореться з впливом буржуазних і дрібнобуржуазних ідеологій, їх тенденцією до організаційного відокремлення, тобто порушенню Е. п. Захист Е. п. означає боротьбу проти всіх різновидів ревізіонізму і опортунізму. Недооцінка теоретичних або організаційних питань спричиняє за собою ослабіння Е. п., що може привести до втрати нею здібності керувати трудящими. Особливе значення має захист організаційного Е. п., яке є закріпленням ідейного Е. п. і без якого партія як союз однодумців існувати не може. Ленін і більшовики вели довгу і наполегливу боротьбу проти опортуністів за Е. п. Вони отстоялі і добилися (4-й з'їзд РСДРП, 1906) включення в статут партії першого параграфа у формулюванні Леніна: «Членом партії визнається всякий, що приймає партійну програму, підтримує партію матеріальними засобами і що входить в яку-небудь партійну організацію» («КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 1, 1970, с. 182). Боротьба за Е. п. в дореволюційний період завершилася вигнанням з партії економістів, ліквідаторів, меншовиків і ін. опортуністів. Після Жовтневої революції 1917 буржуазна і дрібнобуржуазна дія на робочий клас відбилася в партії у формі різних фракційних груп («ліві комуністи», робоча опозиція, група «демократичного централізму», троцкисти, правий ухил), що підривали принцип Е. п. Всіх їх ріднив відхід від марксизму-ленінізму спочатку в питаннях стратегії і тактики, а потім і в області організаційних і теоретичних його основ. Оскільки поява фракцій була чревата розколом партії і вело до ослабіння її керівної ролі, 10-й з'їзд РКП (6) (1921) по доповіді Леніна ухвалив запропоновану ним резолюцію «Про єдність партії», доручивши ЦК провести «... повне знищення всякої фракційності...» (там же, т. 2, 1970, с. 220). Остаточно переміг принцип Е. п. в КПРС після ліквідації залишків експлуататорських класів. Єдність КПРС забезпечується: єдиною соціалістичною системою господарства в СРСР; повним збігом інтересів робочого класу і колгоспного селянства по всіх головних напрямах політики партії; безперервним зростанням загальної культури народу, усе більш глибоким засвоєнням членами партії марксистсько-ленінської теорії і творчого її вживання в практичній діяльності; розвитком внутріпартійної демократії і зміцненням свідомої дисципліни в рядах партії. Єдність КПРС є заставою успішного комуністичного будівництва.
Зміцнення єдності комуністичної партії на основі марксизму-ленінізму стало одним з найважливіших завдань Комуністичного Інтернаціоналу і його секцій з перших днів їх існування. Для цього на початку 20-х рр. слід було перш за все здолати пережитки соціал-демократизму в комуністичних партіях. Запобіганню проникненню в компартії підриваючих Е. п. чужих елементів служили 21 умова прийому в Комінтерн і ряд ін. документів міжнародного комуністичного руху. В той же час треба було допомогти молодим комуністам позбавитися від помилок, охарактеризованих В. І. Леніним як «дитяча хвороба “лівизни” в комунізмі». Найважливішою умовою зміцнення єдності комуністичних партій було очищення їх від троцькістських правоопортуністичних елементів, що активізувалися в кінці 20-х рр.. Єдність комуністичних партій, що зміцнилася, стала важливим чинником успіхів єдиного робітника і народного фронтів в 30-і рр., а в час 2-ої світової війни — однією з умов виконання комуністичними партіями їх авангардної ролі в русі Опори.
В післявоєнні роки в результаті чисельного зростання комуністичних партій, серед молодих членів яких не всі мали достатню теоретичну підготовку, виявилася необхідність продовження боротьби за зміцнення єдності комуністичних партій на марксистсько-ленінській основі. Мало місце пожвавлення праворевізіоністських елементів, що привело до особливо тяжких наслідків в 1956 в Угорщині і в 1968 в Чехословакії. Боротьба проти ревізіоністів, що намагаються протягнути в комуністичній партії під виглядом «вільної дискусії» свої антимарксистські погляди, залишається для світового комуністичного руху одного з актуальних завдань. Комуністичній партії систематично (наприклад, Австрії, Італії, Франції) очищають свої ряди від опортуністів. Складова частина цієї боротьби — викриття розкольницькій діяльності маоістського керівництва компартії Китаю і його агентури в різних країнах. Програмні документи міжнародних Нарад комуністичних і робочих партій 1957, 1960 і 1969 вказують, що єдність і згуртованість міжнародного комуністичного руху, кожній комуністичній Партії окремо — одна з передумов подальших успіхів робочого класу в боротьбі за демократію і соціалізм. Історичний досвід показує, що комуністична партія, що втратила свою єдність і що в результаті залишилася без твердого керівництва, перетворюється на роздроблену масу, нездібну до організованих дій. Під натиском контрреволюційних сил вона може потерпіти поразку. Джерелом сили і передумовою успіхів роботи компартії є міцна політична, організаційна і ідейна єдність, заснована на принципах марксизму-ленінізму. Е. п. необхідно оновлювати, заглиблювати і укріплювати в ході вирішення всіх нових питань. Принципова боротьба зі всіма проявами опортунізму, ревізіонізму і фракційності є гл.(глав) засобом збереження Е. п. Демократичний централізм і колективне партійне керівництво створюють умови для зміцнення Е. п.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Маніфест Комуністичної партії, Соч., 2 видавництва, т. 4; Статут Союзу комуністів, там же (Додатки); Ленін Ст І., Заява редакції «Іскри», Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 4; його ж, З чого почати?, там же, т. 5; його ж, Що робити?, там же, т. 6; його ж. Крок вперед, два кроки назад, там же, т. 9; його ж. Боротьба з кадетствующимі з.-д.(соціал-демократ) і партійна дисципліна, там же, т. 14; його ж. Доповідь V з'їзду РСДРП з приводу петербурзького розколу і пов'язаної з ним установи партійного з'їзду, там же, т. 15; його ж. Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі, там же, т. 41; Програма КПРС. (Прийнята на XXII з'їзді КПРС), М., 1971; Статут КПРС, М., 1971.
