Єгипетські кризи 1831—33 і 1839—41, виникли у зв'язку з боротьбою єгипетські паші Мухаммеда Алі проти турецького султана за свою самостійність і розширення володінь за рахунок імперії Османа, що ослабіла. Перший Е. до. виник восени 1831, коли Мухаммед Алі почав війну проти султана Махмуда II . Єгипетські війська під командуванням Ібрахима-паші зайняли Палестину, Сирію, Килікию, розбили турецьку армію в Коньі (11 грудня 1832) і стали просуватися до Стамбулу. Махмуд II, не отримавши допомоги, яку він просив в західно-європейських держав, звернувся до Росії. Прибуття російського десанта на Босфор навесні 1833 укріпило позиції султана і зупинило наступ єгиптян, але втручання Великобританії і Франції, що опасалися посилення позиції Росії в імперії Османа, спонукало султана укласти з Мухаммедом Алі т.з. Кютахийськоє угода, по якій під владу Мухаммеда Алі в обмін на формальне визнання ним сюзеренітету султана переходили разом з Єгиптом Сирія, Палестина і Аданський пашалик. Після підписання Ункяр-Іськелесийського договору 1833 російські війська були виведені з Туреччини.
Другий Е. до., викликаний незадоволенням обох сторін Кютахийським угодою, почався наступом турецьких військ проти Єгипту. У першій же битві (в Нізіпа 24 червня 1839) вони були розгромлені, а турецький флот перейшов на сторону єгипетського паші. Проте в конфлікт втрутилися європейські держави; за винятком Франції, вони підтримували султана. Положення Мухаммеда Алі ускладнювалося тим, що в Сирії, Лівані, Палестині почалися повстання проти єгипетського панування. У вересні 1840 флотів і десантні частини Великобританії, Австрії і Туреччини розбили єгипетські війська і витіснили їх з Сирії. Під загрозою вторгнення армій європейських країн до Єгипту Мухаммед Алі капітулював. Указами султана (з 1839 Абдул-Меджід) від 13 лютого і 1 червня 1841 Мухаммеда Алі було визнано спадковим правителем Єгипту і Східного Судану, але позбавлено всіх останніх володінь; єгипетська армія була скорочена до 18 тис. чіл.
Літ.: Мурашок Н. Н., Туреччина і Єгипет в 1832—1833 роках, т.4 — Росіяни на Босфорі, М., 1869: Еремєєва Т. Ст, Заключителльний етап егопетського кризи 1831—1833 рр. і великі держави, «Уч. зап.(західний) по новій і новітній історії», 1956, в.2; Луцьке Ст Би., Нова історія арабських країн, 2 видавництва, М-коди.,1966, гл.(глав) 8.
