«Слово і справа государеве», система політичного розшуку в Росії в 17—18 вв.(століття) Поширилася з царювання Михайла Федоровича (1613—45). Кожен, кому ставало відомо про злі наміри по відношенню до царя, образі царського імені, державній зраді і т. д., зобов'язаний був під страхом страти донести про це властям, оголосивши «З. і д. г.»; обвинувачені і свідки полягали у в'язницю і в ході допитів піддавалися тортурам. Для остаточного вирішення їх пересилали до Москви. У 17 ст розгляд справ відбувався головним чином в Розрядному, Розбійному, Стрілецькому і інших наказах. Підсумки слідства докладалися цареві або в Таємний наказ (1654—76). З 1695 для остаточного вирішення по «З. і д. г.» всіх підслідних стали направляти в Преображенський наказ . З 1702 розбір політичних справ зосередився виключно в цьому наказі. У 1721—26 політичних злочинів розглядалися також в Таємній канцелярії, в 1731—62 — в Канцелярії таємних і розшукових справ. Як система розшуку «З. і д. г.» скасоване указом від 21 лютого 1762.
Літ.: Новомбергський Н., Слово і справа государеві, т. 1—2, М. — Томськ, 1909—11; Голікова Н. Би., Політичні процеси при Петре I, М., 1957.
