«Панцирні бояри» , категорія людей служивих 16—18 вв.(століття) у Вітебськом, Полоцком і ін. воєводствах Великого князівства Литовського (потім Мови Посполитої). «П. б.» походять з «панцирних слуг», які в 16, — початку 18 вв.(століття) несли службу на коні у важкому («панцирному») озброєнні. На відміну від слуг, які звільнялися від ін. повинностей лише у військовий час, «П. б.» зовсім не несли повинностей тяглових селян. У 17— 18 вв.(століття) їх сталі залучати до служби в мирний час (як поліцейські, кур'єри і т. д.). У соціальному відношенні в 16 ст «П. б.» займали проміжний рівень між тягловими селянами і шляхтою. Вони володіли землею з селянами, але їх цивільна дієздатність була обмежена. У 17—18 вв.(століття) «П. б.» складали привілейовану групу селян-слуг. В кінці 18 ст, після приєднання Східної Білорусії до Російської імперії, «П. б.» сталі близькі по своєму положенню до українських козаків і російським однодворцям.
Літ.: Похильовіч Д. Л., Селяни-слуги у Великому князівстві Литовському в XVII—XVIII вв.(століття), у збірці: Середні століття, ст 21, М., 1962.
