«Мусават» («Рівність»), контрреволюційна буржуазно-націоналістична партія в Азербайджані. Виникла в Баку в 1911 під назвою «Мусульманська демократична партія Мусават». Засновники і керівники — М. Расул-заді, Р. Шаріф-заді, А. Кязім-заде і ін. Програма «М-код.» передбачала створення під егідою Туреччини єдиної мусульманської держави, що включає і Азербайджан. Але в період 1-ої світової війни 1914—18 керівники «М-коду.» закликали мусульман довести війну «до переможного кінця», що практично означало відмову від проголошених ними панісламістських (див. Панісламізм ) і пантюркистських (див. Пантюркизм ) ідей. Після Лютневої революції 1917 «М-кодів.» виступила за «Російську демократичну республіку» без вимог національно-територіальної автономії. У червні 1917 об'єдналася з «Тюркською партією федералістів», що було закріплене на 1-м-коді з'їзді «М-коду.» 26 жовтня (8 листопада) 1917, і стала називатися «Тюркською демократичною партією федералістов-мусаватістов». З'їзд прийняв (з незначними змінами) програму партії федералістів, по якій майбутній державний лад Росії представлявся «у формі федеральної демократичної республіки, на початках національно-територіальної автономії». Проповідуючи націоналізм і класовий світ усередині азербайджанської нації і розпалюючи національну ворожнечу між народами, «М-кодом.» намагалася відвернути азербайджанських трудящих від революційної боротьби. Соціальний склад «М-коду.» не був однорідним: поряд з крупною буржуазією і поміщиками, в неї входила дрібна буржуазія, націоналістична інтелігенція, а також обдурені пропагандою відсталі шари селянства. До складу ЦК партії увійшли М. Расул-заді, Р. Гуджінський, Н. Усуббеков, Г. Агаєв і ін. Основним друкарським органом партії була газета «Істіглал» («Незалежність»). Представники «М-коду.» увійшли до складу Ради робочих депутатів з метою зміцнення свого впливу серед тюркських мас. У роки Громадянської війни 1918—20 «М-кодів.» була однією з головних контрреволюційних сил Азербайджану. Після встановлення Радянської влади в Баку 31 жовтня (13 листопада) 1917 мусаватісти 18 березня 1918 підняли заколот, але були розгромлені. На початку травня 1918 вони створили в Тбілісі свій уряд і 27 травня 1918 проголосили незалежність Азербайджану. У червні 1918 уряд переїхав до Гянджу і за підтримки англійських інтервентів продовжувало вести боротьбу проти Радянської влади в Азербайджані. Після скидання Радянської влади в Баку (15 вересня 1918) і вигнання англійців турецькими військами влада в Азербайджані формально перейшла до мусаватістам, але фактично встановилася диктатура турецької воєнщини. З капітуляцією Туреччини перед Антантою турецькі війська покинули Баку, і 17 листопада в місто увійшли знову англійські інтервенти, спираючись на яких мусаватісти ліквідовували соціалістичні заходи Бакинської комуни 1918, встановили режим терору, допомагали інтервентам грабувати нафтові і ін. багатства країни і т. д. У грудні 1919 відбувся 2-й (останній) з'їзд «М-коду.», який виявив глибоку кризу (усередині «М-коду.» утворилося ліве крило, значна частина якого відійшла від партії). У серпні 1919 англійські інтервенти вимушені були піти з Азербайджану; мусаватістський контрреволюційний режим був повалений повсталим народом (квітень 1920). Після встановлення Радянської влади в Азербайджані «М-коду.» припинила своє існування; багато мусаватісти емігрували, частина з них і за кордоном продовжувала вести антирадянську діяльність.
Літ.: Гуссейнов М. Д., Тюркська демократична партія федералістів «Мусават» у минулому і сьогоденні ст 1, Тіфліс, 1927; Раєвський А., Партія «Мусават» і її контрреволюційна робота, Баку, 1927; Історія Азербайджану, т. 2—3, Баку, 1960—63.
