«Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 г.», твір До. Маркса, в якому на основі узагальнення досвіду Революції 1848 у Франції розвиваються найважливіші положення історичного матеріалізму, теорії і тактики класової боротьби пролетаріату. Робота була написана Марксом в січні — березні 1850 і опублікована у вигляді трьох статей по-перше трьох випусках журналу «Нова Рейнська газета. Політико-економічний огляд» («Neue Rheinische Zeitung. Politisch- ökonomische Revue», 1850 № 1, 2, 3) під загальним заголовком «З 1848 по 1849». Перевидаючи в 1895 роботу Маркса, Ф. Енгельс дав їй назву «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 г.», написав до неї введення і ввів в неї додаткову, четвертую главу; до цієї глави увійшли присвячені подіям у Франції розділи написаного Марксом і Енгельсом в листопаді 1849 третього міжнародного огляду, який був поміщений в № 5—6 «Нової Рейнської газети» (автором цих розділів був Маркс).
В «До. б. у Ф.» Маркс, аналізуючи причини, характер і хід буржуазно-демократичної Революції 1848 у Франції, вперше застосував метод матеріалістичної діалектики до вивчення цілого історичного періоду. Розглядаючи роль різних класів і соціальних груп в ході революції, Маркс показує на прикладі Франції, що революції, будучи « локомотивами історії», прискорюючими хід її розвитку, виявляють могутні творчі сили народних мас. Маркс розкриває ту, що виявилася в обстановці загострення класової боротьби контрреволюційність французької буржуазії, яка з перших же днів революції виступила не лише як злий ворог пролетаріату, спровокувавши його на повстання в червні 1848 (див. Червневе повстання 1848 ) і чинить над ним криваву розправу, але і як відстала сила, що перешкоджала розвитку країни по революційному і демократичній дорозі. У цих умовах, вказує Маркс, робочий клас став головною силою революційного руху і історичного прогресу. Знаходячись на першому етапі революції в полоні буржуазних ілюзій, французький пролетаріат лише в смертельній сутичці з контрреволюцією в ході повстання звільнився від цих ілюзій і усвідомив свої класові інтереси.
В своїй роботі Маркс розкриває всесвітньо-історичне значення червневого повстання, називаючи його «... першою великою битвою між обома класами, на які розпадається сучасне суспільство» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 7, с. 29).
Доводячи необхідність завоювання робочим класом політичної влади, Маркс вперше використовує в цій роботі термін «диктатура пролетаріату», яка розглядається ним «... як необхідний перехідний рівень до знищення класових відмінностей взагалі, до знищення всіх виробничих стосунків, на яких покояться ці відмінності, до знищення всіх суспільних стосунків, відповідних цим виробничим стосункам, до перевороту у всіх ідеях, витікаючих з цих суспільних стосунків» (там же, с. 91).
Вирішуючи питання про союзників пролетаріату в революції, Маркс бачить одну з головних причин поразки червневого повстання, окрім незрілості самого пролетаріату, в тому, що робітників не підтримали селянство і міська дрібна буржуазія. Проте позиція, зайнята цими шарами, була, як відзначав Маркс, скороминуще явище і перечила їх власним справжнім інтересам. « Лише падіння капіталу може підняти селянина, лише антікапіталістічеськоє, пролетарський уряд може покласти край його економічній убогості і суспільній деградації» (там же, с. 86). Таким чином, виходячи з досвіду Революції 1848 у Франції, Маркс приходить до найважливішого теоретичного і політичного висновку про тому, що союз пролетаріату і селянства — одна з основних умов перемоги революції. Розкриваючи роль міських дрібнобуржуазних шарів як союзників пролетаріату, Маркс в той же час піддав гострій критиці їх політичних представників і ідеологів. На прикладі виступу дрібнобуржуазної партії Гори 13 червня 1849 Маркс показав її повну нездатність самостійно керувати революційною боротьбою.
В роботі Маркса отримали подальшу розробку і конкретизацію найважливіші положення історичного матеріалізму: про взаємозв'язок базису і надбудови і визначальної ролі економічного базису в суспільному житті; про значення боротьби класів і партій і про провідну роль пролетаріату в революції; про місце революційних переворотів і вирішальної ролі народних мас в історії; про роль держави і суспільних ідей в історичному процесі. Ідеї, викладені Марксом в «До. б. у Ф.», розвинені у ряді його подальших робіт.
«До. б. у Ф.» багато разів перевидавалася. До Великої Жовтневої соціалістичної революції вийшло 13 видань російською мовою (перше — в Женеві в 1902). Робота Маркса увійшла до 1-го видавництва (т. 8) і 2-го видавництва (т. 7) Соч. К. Маркса і Ф. Енгельса; у вибрані твори: К. Маркса в 2 томах (т. 2 — видавництво в 1933, 1935, 1940); К. Маркса і Ф. Енгельса в 2 томах (т. 1 — видавництво в 1948, 1952, 1955); К. Маркса і Ф. Енгельса в 3 томах (т. 1 — 1966 і 1970). У вигляді окремої книги робота витримала в СРСР на 1 липня 1970 16 видань російською мовою загальним накладом 1 млн. 55 тис. екземплярів, на ін. мовах народів СРСР і іноземних мовах — 38 видань загальним накладом 323 тис. екземплярів.
