«Іноземна колегія», Колегія іноземної пропаганди при Одеському обласному комітеті КП(б) В, підпільна група, створена в грудні 1918 по вказівці ЦК РКП(б) для ведення революційної роботи у військах англо-французьких інтервентів. Роботу «І. к.» направляв одеський обком партії, що очолювався І. Ф. Смирновим (псевдонім — Н. Ластівчин). У січні — лютому 1919 для роботи в «І. к.» прибули комуністи, направлені Центральною федерацією іноземних груп при ЦК РКП(б). У «І. к.» входили Ст А. Дьоготь, С. І. Соколовськая («Олена»), М. А. Лоладзе, М. Я. Штілівкер, Я. Л. Елін, До. Р. Саджая, А. Вапельник, А. Вінницький, І. Дубінський, француженка Ж. Лябурб, румун А. Залик, серби С. Ратков, Ст Драган, Же. Степанович, поляки Р. Гжелякова, Я. Вімут-Гжеляк, А. Зойко і ін. Президія «І. к.» — Соколовськая, Лябурб, Залік. «І. к.» складалася з французької, румунської, польської, сербської, грецької груп, які вели пропаганду і поширювали революційну літературу серед іноземних солдатів на їх рідній мові. «І. к.» видавала газету «Комуніст» (французькою мовою) і листівки (на 5 мовах). Діяльність «І. к.» протікала на півдні України, в Бесарабії, Румунії; її листівки доходили до Салонік, Константинополя, Марселя, де формувалися для відправки до Росії війська інтервентів. Під впливом «І. к.» солдати окупантів відмовлялися воювати проти Радянської Росії; у частинах і на кораблях спалахували повстання. 1 березня 1919 інтервенти і білогвардійці розстріляли Лябурб, Єдина, Штілівкера і ін. Після звільнення Одеси Червоною Армією (6 квітня 1919) при губкоме КП(б) В була відтворена «І. к.», що включала англійську, болгарську, грецьку, німецьку, польську, румунську, сербську., турецьку і французьку національні групи. Вони вели роботу на кораблях французького флоту, у військах Антанти в Бесарабії і Румунії, а також серед бійців інтернаціональних загонів Червоної Армії, які формувалися на півдні України. Головою «І. к.» був один з її організаторів Дьоготь [(1889—1944). Член Комуністичної партії з 1904. Учасник Революції 1905—07. Секретар комітету РСДРП (1909), голова Ради Одеси (1918). Після Жовтня 1917 радянський державний діяч. У серпні 1919, коли Одеса була захоплена військами Деникіна, всі члени «І. к.» пішли на фронт і вона перестала існувати.
Літ.: Інтернаціоналісти. Трудящі зарубіжних країн — учасники боротьби за владу Рад, М., 1967.
