фізкультурно-спортивний друк, газети, журнали, бюлетені і ін. періодичні спеціалізовані видання, основним завданням яких є пропаганда фізичної культури і спорту ; Ф.-с. п. є найважливішим засобом оперативного поширення масової інформації (хронікально-документального, агітаційно-пропагандистського, навчально-методичного науково-теоретичного характеру) в області фізичної і суміжних з нею галузей культури.
В дореволюційній Росії в різні роки видавалося понад 100 спортивних газет і журналів, але більшість з них незначними накладами 1–2 роки, небагато – до 5 років. Перше вітчизняне видання – «Тижневик для мисливців до коней» (М., з 1823). З 1842 в Москві став виходити журнал «Коняр і кінний спорт», з 1859 в Петербурзі – «Шаховий листок». В кінці 19 ст спортивні видання з'явилися і в ін. містах – Києві, Одесі, Ризі, Саратові, Тулі. Незрідка по одному вигляду спорту виходило декілька видань. У спортивних газетах і журналах пропагувалися ідеї буржуазного спорту, політика царського уряду в області фізичного виховання. Найбільш значними виданнями були журнали «Самокат» (СПБ, з 1894), «Російський спорт» (М., з 1909), «Геркулес» (СПБ, з 1912).
В СРСР Ф.-с. п. – елемент системи комуністичного виховання, що поєднує популяризацію масового фізкультурного руху і спорту з освітленням організаційно-методичних і науково-теоретичних питань їх розвитку. Основні завдання сов.(радянський) Ф.-с. п. визначені Програмою КПРС (1961) і постановою ЦК КПРС «Про заходи по подальшому розвитку фізичної культури і спорту» (1966). Ф.-с. п. покликана всемірно сприяти розвитку фізичної культури і спорту, перетворенню фізкультурного руху в загальнонародне, активно брати участь в «... вихованні нової людини, що гармонійно поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість» (1977, с. 120–21), сприяти розвитку масового спорту, підвищенню майстерності сов.(радянський) спортсменів. Безпосереднє керівництво Ф.-с. п. здійснює Комітет з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР.
В СРСР Ф.-с. п. ділиться на центральну (газети і журнали, що є органами Комітету з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР, ВЦСПС, ДОСААФ СРСР і ін. центральних організацій, а також всесоюзних спортивних федерацій ) , республіканську (органи республіканських спорткомітетов, комітетів профспілок, ДОСААФ, спортивних федерацій) і місцеву (додатки до обласних і міських газет, спортивні бюлетені, програми спортивних змагань і т.п.). Більшість видань розрахована на широкі круги любителів спорту, деякі спеціалізовані орієнтовані на спортсменів, тренерів, викладачів і ін. фахівців в області фізичної культури і спорту. Перші сов.(радянський) періодичні видання по фізичній культурі і спорту з'явилися в 20-і гг.: журнали «Спорт» (1918), «Вісті фізичної культури», «Теорія і практика фізичної культури», «Фізкультура і спорт», «Фізкульт-актівіст» (1927–31) – в Москві, «Всеобуч і спорт» (1922–24), «спартак» (1924–39) – в Ленінграді, «Вісник фізичної культури» (1922–28) – в Харкові, «Червоний спорт»(1922–23) – в Києві, «Сабчота фізкултура» («Радянська фізкультура», Тбілісі, 1927–32, на вантаж.(грузинський) мові), газета «Червоний спорт» (нині «Радянський спорт» ). У 30-і рр. з'явилися газети і журнали на Україні, в Грузії, Вірменії, у ряді міст Сибіру і Уралу. У 20–30-і рр. налічувалося близько 40 спортивних періодичних і ін. видань.
В 1976 видавалося 13 газет на 11 мовах народів СРСР разовим накладом понад 5 млн. екз.(екземпляр): всесоюзна – «Радянський спорт» (М., з 1924, разовий наклад 3,9 млн. екз.(екземпляр)); республіканські – «Спортивна газета» (Київ, з 1934, на укр.(український) мові 324 тис. екз.(екземпляр)), «Фізкультурник Білорусії» (Мінськ, з 1951, на русявий.(російський) мові, 118 тис.), «Фізкультурник узбекистану» (Ташкент, з 1934 на узб.(узбецький) і з 1932 на русявий.(російський) мовах, 101 тис.), «Спорт» (Алма-Ата, з 1959, на казах.(казахський) і русявий.(російський) мовах, 360 тис.), «Лело» («Спортивна газета», Тбілісі, з 1934, на вантаж.(грузинський) мові, 121,5 тис. екз.(екземпляр)), «Ідман» («Спорт», Баку, з 1935 на азерб.(азербайджанський) і з 1932 на русявий.(російський) мові, 111 тис.), «Спортас» (Вільнюс, з 1956, на льоту.(литовський) мові, 93 тис.), «Спорті» (Рига, з 1955, на латиш.(латиський) мові, 68 тис.), «Айастані фізкультурник» («Фізкультурник Вірменії», Єреван, з 1956, на арм.(вірменський) мові, 145 тис.), «Спорділехт» («Спортивна газета», Талін, з 1958, на ест.(естонський) мові, 46 тис.); міські – «Спортивна Москва» (тижневик газети «Московська правда», з 1975, 55 тис.), «Спортивний тиждень Ленінграда» (з 1960, 60 тис.). Періодичність республіканських газет 1–5 випусків в тиждень.
В 1976 виходило понад 20 журналів (науково-теоретичного, суспільно-політичного, методичного, інформаційного характеру) разовим накладом близько 2 млн. екз.(екземпляр): всесоюзні – «Фізкультура і спорт» (М., з 1922, 425 тис. екз.(екземпляр)), «Теорія і практика фізичної культури» (М., з 1925, 20 тис.), «Спортивні ігри» (М., з 1955, 170 тис.), «Легка атлетика» (М. з 1955, 70 тис.), «Спорт в СРСР» (додаток до журналу «Радянський Союз», М., з 1963, на русявий.(російський), англ.(англійський), франц.(французький), йому.(німецький), ісп.(іспанський), венг.(угорський) мовах, 210 тис.), «Спорт за кордоном» (М., з 1960, 30 тис.), «Фізична культура в школі» (М., з 1958, 130 тис.), «Шахи в СРСР» (М., з 1921, 54 тис.), «Шаховий бюлетень» (М., з 1955, 22 тис.), а також щотижневі додатки до газети «Радянський спорт» – «футбол-хокей» (М., з 1960, 1,15 млн. екз.(екземпляр)) і «64» (шахово-шашковий тижневик, з 1968, 100 тис.); республіканські – «Спортивне життя Росії» (М., з 1957, 170 тис.), «Старт» (Київ, з 1922, 73 тис.), «Дамбрете» («Шашки», Рига, з 1959, на латиш.(латиський) і русявий.(російський) мовах, 18,5 тис.), «Шаху» (Рига, з 1959 на латиш.(латиський) і з 1960 на русявий.(російський) мовах, 29,1 тис.), «Кехакультуур» («Фізкультура», Талін, з 1940, на ест.(естонський) мові, 14 тис.), «Чадраки» («Шахи» Тбілісі, з 1971, 4 тис.), «Шахматаїн Айастан» («Шахова Вірменія», Єреван, з 1972, на арм.(вірменський) мові, 6 тис.), «Мартве» («Орля». Фізичне виховання школярів, Тбілісі, з 1975, 15 тис., на вантаж.(грузинський) мові, додаток до журналу «Школа і життя»), «Мектебде беден тербійеси» («Фізична культура в школі», Баку, з 1976, додаток до журналу «Азербайджан мектебі», на азерб.(азербайджанський) мові). Періодичність більшості журналів 1–2 рази в місяць.
З 1973 (у Берліні) випускається «СЬКДА» – спортивний огляд, орган Спортивного комітету дружніх армій, з 1976 – ілюстровані видання Оргкомітету XXII Олімпійських ігор в Москві «Олімпіада-80» (на русявий.(російський), англ.(англійський), ісп.(іспанський), йому.(німецький), франц.(французький) мовах) і «Олімпійська панорама».
Серед видань, що продовжуються, по фізкультурі і спорту – «Бюлетень центрального шахового клубу» (М. з 1958, 15 тис.), «Гімнастика» (М., з 1971, 50 тис.), щорічник «Спорт і особа» (М., з 1974, 100 тис.), «Теорія і практика фізичного виховання і спорту» (Київ, з 1968, на укр.(український) мові).
Питання фізичної культури і спорту широко освітлюють на сторінках центральних і місцевих газет і ін. видань, займають значний об'єм в журналах «Турист», «Крила Батьківщини», «Коняр і кінний спорт», «Рибництво і рибальство».
Творчі працівники в області Ф.-с. п. об'єднані Федерацією спортивних журналістів СРСР (заснована в 1948 як всесоюзна секція спортивної преси, з 1955 – федерація), яка з 1956 є членом Міжнародної асоціації спортивної преси – АЇПС [Association Internationale de la presse sportive; заснована в 1924, об'єднує 1977) національній організації журналістів 74 країн]. З 1973 віце-президент АЇПС – представник СРСР Н. С. Кисельов.
Широкий розвиток отримала державна Ф.-с. п. в ін. соціалістичних країнах, де масовими накладами видається (1976) близько 100 спортивних газет, журналів і ін., у тому числі в ГДР(Німецька Демократична Республіка) – близько 40 назв, ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) – близько 20, ПНР(Польська Народна Республіка) – понад 10. Найбільш популярні видання: у ГДР(Німецька Демократична Республіка) – «Boxring»(B., з 1962) «Ddr-sport» (Ст, з 1959), «FUWO» («Die Neue fussball-woche», Ст, з 1949), «Leichtathlet» (Ст, з 1953), «Medizin und Sport» (Ст, з 1961), «Theorie und praxis der Körperkultur» (Ст, з 1952), «Turnen» (Ст, з 1964), «Wissenschaftliche Zeitschrift der Deutschen Hochschule für Körperkultur» (Leipzig, з 1958, резюме на англ.(англійський), франц.(французький), йому.(німецький), русявий.(російський) мовах), «Deutsches Sportecho» (Ст, з 1947, щоденна газета); ПНР(Польська Народна Республіка) – «Boks» (Warsz., з 1958), «Kultura fizyčzna» (Warsz., з 1947), «Lekkoatletyka» (Warsz., з 1956), «Sportowiec» (Warsz., з 1949), «Przeglad sportowy» (Warsz., з 1945, газета); ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) – «Atletika» (Praha, з 1949), «Československý Šach» (Praha, з 1906), «Lyžařstvi» (Praha, з 1915), «Gól» (Praha, з 1968), «Stadión» (Praha, з 1953), «Československý sport» (Praha, з 1953, щоденна газета); НРБ(Народна Республіка Болгарія) – «В'проси на фізічеськата култура» (Софія, з 1956), «Народен' спорт'» (Софія, з 1944); ВНР(Угорська Народна Республіка) – «Sportélet» (Budapest, з 1965); Куба – «LPV – listos para veneer» (La Habana, з 1961); CPP – «Sport» (Bucuresti, з 1948); СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія) – «Спорт» (Београд, з 1945 щоденна газета) і ін.
В капіталістичних країнах державної Ф.-с. п. не існує, випуск спортивних газет і журналів здійснюють приватні видавництва, спортивні союзи, клуби і т.д. У ряді країн (наприклад, в США, Франції, Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції, Японії, Італії) випускається безліч періодичних видань, зазвичай інформаційно-рекламного, комерційного, вузькоспеціалізованого характеру, більшість – незначними накладами. Найбільш поширені видання: у Великобританії – « Football news» (L., з 1970), «The Health education journal» (L., з 1943), «Sportsworld» (L., з 1936), «Tennis world» (L., з 1883), «World Soccer» (L., з 1960); у США – «AAU news and amateur athlete» (Indianapolis, з 1929), «Chess life and review» (N. Y., з 1933), «Coach and athlete» (Montgomery, з 1938), «Gymnast» (Santa Monica, з 1957), «Research quarterly of AAHPER» (Washington, з 1930), «Ring» (N. Y., з 1922), «Journal of physical education» (Black Rock Ave, New Britain, з 1901), «Skating» (Boston, з 1923), «Track and fild news» (Los Altos, з 1948), «World tennis» (N.-Y., з 1953); ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) – «Athletik» (Karlsruhe, з 1967), «Box Sport» (Koln, з 1917), «Deutsches turnen» (Celle, з 1856), «Fussball-woche» (видавництво West Ст, з 1925) «Leichtathletik» (видавництво West Ст, з 1950), «Leistungssport» (Frankfurt/main, з 1971), «Sportarzt und Sportmedizin» (Köln, з 1950) «Sportwissenschaft» (Schorndorf, з 1971, на англ.(англійський) і йому.(німецький) мовах), «Tus-turnen und Sport» (Celle, з 1949); Франції – «Football magazine» (P., з 1960), «Ski Français» (P., з 1937), «L''equipe» (P., з 1946, газета).
Особливу групу видань Ф.-с. п. складають бюлетені, журнали і ін. міжнародні спортивні об'єднання, що видаються на визнаних ними офіційних мовах. Серед таких видань: «Bulletin officiel de I''UEFA» (Bern, з 1960); «FIFA news» (Zürich, з 1963, на англ.(англійський), франц.(французький), ісп.(іспанський), йому.(німецький) мовах); «FIS – Bulletin» (Bern, з 1958); «International journal of sport psychology» (Rome, з 1970, на англ.(англійський) і франц.(французький) мовах); «International Zeitschrift für Sport-padägogik» (Schorndorf, з 1963, на англ.(англійський) яз.(мова), резюме на нім.(німецький), франц.(французький), ісп.(іспанський) мовах); «The journal of sports medicine and physical fitness» (Torino, з 1961, текст на англ.(англійський) мові, резюме на англ.(англійський), франц.(французький), ісп.(іспанський), йому.(німецький) мовах); «Olympic review» (Lausanne, з 1967, на англ.(англійський), франц.(французький), ісп.(іспанський) мовах); «Olympische turnkunst» (Frankfurt/main, з 1966); «Schiess-sport» (Wiesbaden – Klarenthal, з 1961, на англ.(англійський), франц.(французький), йому.(німецький), ісп.(іспанський) мовах); «World Hockey» (Bruxelles, з 1969, на франц.(французький) і англ.(англійський) мовах).
