розділові Знаки, елементи писемності, службовці для розмежування мовних одиниць (смислових відрізань тексту, пропозицій, словосполук, слів, частин слова), для вказівки на синтаксичні і логічні стосунки між словами, на комунікативного типа пропозиції, його емоційне забарвлення, а також для зовнішньої інформації про текст (вказівка на цитати, незавершеність вислову, графічні скорочення і пр.). У російському листі і ін. сучасних пісьменностях латинської і кирилічної графіки розрізняються З. п.: 1) на кордонах крупних смислових відрізань тексту (абзац, червоний рядок); 2) на кордонах пропозицій (.?!...), вказуючі на їх комунікативного типа, емоційне забарвлення, міру закінченості; 3) вказуючі усередині пропозиції на відношення його частин (,;: —), у тому числі подвійні знаки, що виділяють словосполуки з обох боків: дужки, подвійні коми, подвійні тире; 4) усередині слова, що ділять слова на смислові частини (дефіс) або склади (дефіс у в'єтнамській латиниці); 5) знаки, вказуючі на цитування і емоційне відношення до слів і словосполук (наприклад, лапки); 6) знаки скорочень (крапка, дефіс, коса межа: наприклад, «тов.», «к-рий», «п/о»). ДО З. п. функціонально належить і пропуск — знак кордону слів. Система З. п. сучасних пісьменностей: латинською, кирилічною, грецькою, арабською, єврейською, індійською — єдина. Відмінності між мовами стосуються частковостей: у іспанській латиниці знаки питання і окличного охоплюють пропозицію (або його частина) з обох боків (Dónde vas? — «Куди йдеш?», ¡Muy bien! — «Дуже добре!»), в грецькому листі «;» служить знаком питання, а крапка вверху рядка відповідає двокрапці і крапці з комою. Система З. п. європейських мов сходить до александрійських граматик 2—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера)(Арістофан Візантійський, Аристарх, Діонісій Фракийський) і отримала сучасний вигляд в кінці 15 ст (система Альда Мануция). У ін. системах листа старовини і сучасності З. п. інші. Найбільш поширені знаки словораздела (пропуск в багатьох системах і: у ефіопському листі) і знаки кордонів пропозиції (вертикальна лінія в індійському листі для санскрит і в Тибеті :: у ефіопському і т.д.). У 20 ст європейська Система З. п. проникає в ін. системи листа. Так, вона повністю або з модифікаціями запозичена японським, китайським і корейським листом і частково (дужки, багатокрапка, а в деяких системах — знаки питань і окличних, лапки) проникла в Тибет, ефіопське, бірмськоє, тайський, лаоський, кхмерський лист.
Літ.: Добіаш. Різдвяна О. А., Історія письма в середні віки, 2 видавництва, Л., 1936; Іванова Ст Ф., Історія і принципи російської пунктуації, Л., 1962; Істрін Ст А., Виникнення і розвиток листа, М., 1965.
