реактивно-турбінне буріння, спосіб проходки вертикальних свердловин великого діаметру за допомогою реактивно-турбінних бурів (РТБ). Застосовується для проходки верхніх інтервалів нафтових, газових, водознижуючих, технічних, вентиляційних і т.п. свердловин, для будівництва експлуатаційних і вентиляційних стволів на вугільних, нафтових і ін. родовищах корисних копалини, а також для гідротехнічних споруд (наприклад, пірсів, причалів берегових зміцнень, руслових опор залізничних і автомобільних мостів і ін.).
При Р.-т. би. діаметр доліт значно менше отримуваного діаметру свердловини. Це досягається конструктивного виконання бурів, в яких забійні двигуни (наприклад, турбобури ) встановлюються із зсувом відносно осі обертання бурильної колони. Залежно від діаметру буріння число турбобурів в забійному агрегаті може бути два і більш. Під дією потоку робочої рідини вали турбобурів і закріплені на них шарошечниє долота приводяться в рух і в результаті взаємодії з породою виникають реактивні сили, які обертають бур і бурильну колону убік, протилежну до обертання доліт.
В СРСР для проходки вертикальних свердловин застосовуються РТБ діаметром 760, 920, 1020, 1260, 1560, 1730, 2080, 2600—2860 мм , які дозволяють бурити свердловину за один прохід інструменту без подальшого її розширення. Запропоновані радянськими ученими Р. А. Іоаннесяном, Г. І. Булахом і М. Т. Гусманом в 50-х рр. 20 ст
