зони Саванновиє, зони саван і редколесий, природні зони низьких широт, переважно в субекваторіальних поясах Північної і Південної півкуль; ділянки саван зустрічаються також в тропічних і субтропічних поясах. Характеризуються сезонно-вологим кліматом з чіткою зміною сухого і дощового періодів, що обумовлює сезонний ритм всіх природних процесів, переважанням ферралітних грунтів і трав'янистої рослинності з окремими деревами групами дерев або редколесий. Найширше поширені в Африці, займаючи близько 40% території материка (головним чином в Судані, Сомалі, на плоськогорьях Східної Африки, в південній частині басейну р. Конго, на С. Калахарі). С. з. поширені також в Південній Америці (у долинах рр. Оріноко і Маморе, на низовинах біля берегів Карібського моря, в центральній і північно-східній частинах Бразільського плоскогір'я), в Центральній Америці, в Азії (на Деканському плоскогір'ї Індо-Гангськой рівнині, у внутрішніх районах півострова Індокитай), на С. і Ст Австралії. См. карту «Географічні пояси і зони» .
С. з. в цілому властива пасатно-мусонна циркуляція повітряних мас з пануванням сухого тропічного повітря зимою і вологого екваторіального влітку. Тривалість дощового сезону скорочується у міру видалення від екваторіального поясу з 8—9 мес до 2—3 мес на зовнішніх кордонах С. з.; річна сума опадів убуває в тому ж напрямі від 2000 мм до 250 мм. Радіаційний баланс С. з. рівний 250—335 кдж/см 2 (60—80 ккал/см 2 ) в рік, сезонні коливання температур порівняно невеликі (від 15 до 32 °С), але їх добові амплітуди значительни (до 25 °С).
Чергування сухого і вологого періодів визначає основні межі розвитку всіх компонентів природного середовища С. з. У дощовий сезон витрати води в річках зростають в 15—20 разів, різко збільшується твердий стік, активно здійснюється змивання схилу і площинного. Грунти характеризуються промивним режимом, інтенсивно вегетіруют рослини. Цвітіння дерев і чагарників доводиться зазвичай на кінець сухого або початок дощового сезону, плодоносіння — на період дощів. Безстічні пониження в цей період незрідка заболочуються. У сухий сезон водність річок різко зменшується, дрібні водотоки пересихають, знижується рівень грунтових вод, активно виявляються процеси фізичного вивітрювання, а в найбільш посушливих районах — також дефляції. Спостерігається підйом грунтових розчинів, вегетація рослин сповільнюється або завмирає, багато дерев скидають листя; деякі тварини здійснюють значні переходи у пошуках води і їжі або впадають в сплячку. Рельєф часто представлений згладженими поверхнями, над якими підносяться останци, що оберігаються від руйнування щільною ферралітнимі корою, звичайні червоні, червоно-бурі і червоно-коричневі грунти з високим вмістом оксидів заліза, марганцю, алюмінію. Рослинність представлена різними типами саван, саваннових лісів, ксерофітних редколесий і чагарників, пристосованих до перенесення засухи. Уздовж річок звичайні галерейні ліси. Велика кількість рослинної їжі (приріст надземної фітомаси до 30 т/га ) сприяє існуванню багатої і всілякої тварини світу, у тому числі багаточисельних крупних копитних, хижих, а також гризунів, бігаючих птиць, плазунів і комах.
Висотна поясна в горах С. з. представлена зазвичай внизу редколесьямі або саванами, вище вони заміщаються сухими і мезофітними листопадно-вічнозеленими лісами, ще вище — чагарниками і гірськими степами. Залежно від тривалості сезону дощів і суми опадів в С. з. субекваторіальних поясів виділяються підзони вологих високотравних саван і саваннових лісів, типових саван, запустинених саван і редколесий.
Ландшафти С. з. сильно змінені діяльністю людини; вирощуються зернові і бульбові культури, бавовник, джут, арахіс, сізаль, цукровий очерет і ін. Тваринництво (переважно в посушливіших районах).
Літ.: Барків А. С., Фізична географія частин світу. Африка, М., 1953; Лукашова Е. Н., Південна Америка, М., 1958; Глазовськая М. А., Грунтово-географічний нарис Австралії, М., 1952; Рябчиків А. М., Природа Індії, М., 1950; Второв П. П., Дроздів Н. Н., Біогеографія материків, М., 1974.
