заслання Енісейськая, місце політичного заслання в дореволюційній Росії; знаходилася в Сибіру в колишній губернії Енісейськой. Виникла в 17 ст Туди посилалися учасники повстань С. Разіна, Е. Пугачева і ін. У 19 ст в Е. с. були відправлені декабристи (брати Беляєви, М. А. Фонвізін, А. І. Якубовіч і ін.), М. Ст Петрашевський, яке померло в Е. с., польські повстанці 1830 і 1863, потім в 60—70-і рр. революційні народники (Д. А. Клеменц, А. Ст Тирков Н. С. Тютчев і ін.). На початку 90х рр. в Е. с. були заслані перші соціал-демократи. З 1897 по 1900 в с. Шушенськоє повіту Мінусинського знаходився Ст І. Ленін. Одночасно заслання відбували А. А. Ванєєв, Н. До. Крупськая, Р. М. Кржіжановський, Ст До. Курнатовський, П. Н. Лепешинський, О. Б. Лепешинськая, В. В. Старков і ін. У Е. с. Ленін закінчив книгу «Розвиток капіталізму в Росії». У серпні 1899 на нараді 17 соціал-демократів засланців в с. Ермаковськом був обговорений і прийнятий написаний Леніном «Протест російських соціал-демократів» проти «Credo» російських економістів. Після поразки Революції 1905—07 почався період масового заслання в Енісейськую губернію більшовиків і революційних робітників. З 1913 в Е. с. (у Туруханськом краю) знаходилися Я. М. Свердлов, І. Ст Сталін, з 1915 — Р. І. Петровський, А. Е. Бадаєв, М. До. Муранов, Ф. Н. Самойлов, Н. Р. Кроків. У Туруханськом краю загинули І. Ф. Дубровінський і С. С. Спандарян. Напередодні 1917 в Е. с. знаходилися А. Джапарідзе, До. І. Миколаєва, А. С. Енукидзе. Після лютневої революції 1917 Е. с. була ліквідована.
Літ.: заслання Енісейськая. Сб., М., 1934; Ленін і Сибір. Бібліографічний покажчик, 2 видавництва, Новосибірськ, 1970.
