мови Енісейськие, група родинних мов, поширених уздовж Єнісею (менш вдала назва — кетськие мови). ДО Е. я. належать кетський, симський (його знають нині всього декілька чоловік; зазвичай його розглядають як діалект кетського поряд з імбацким) і вимерлі мови — коттський (до Ст від Єнісею і к С. від р. Кан; в середині 19 ст декілька чоловік ще знали цю мову), ассанський (південніше коттського), арінський (до С. від Красноярська) пумпокольський (у верхів'ях р. Кеть). Останні 3 мови вимерли в 18 ст Вплив Е. я. виявляється в тюркських (хакаському, тувинському і ін.) і деяких вимерлих самодійських (камасинськом і ін. мовах цього району). Про більш древній ареал поширення Е. я. можна судити по гидронімічеським даним (назви річки — кетськоє «сес», коттськоє «шет», «чіт», арінськоє «сет», пумпокольськоє «тет», ассанськоє «ул»). Ці елементи входять в назви річок від Курейки до витоків Єнісею і Алтая і від Іртиша до Бірюси. Кетський і симський мови відомі по цілому ряду текстів (міфологічних, фольклорних, побутових), останні мови — по невеликих словничках, зібраних в 18 ст П. Страленбергом, Р. Міллером, І. Фішером і др.; дані про коттськом приведені М. Кастреном. На підставі цих матеріалів можна скласти деяке уявлення про порівняльно-історичну фонетику Е. я. і ряду морфологічних елементів. Зроблені перші спроби реконструкції деяких особливостей мови основи Е. я.
Серед важливих фонетичних меж Е. я. — наявність горлової змички, увулярних і імплозівних приголосних, обмежений розвиток опозиції дзвінкість — глухість, поява опозиції твердість — м'якість в сівбу.(північний) частини ареалу Е. я., наявність тонів, простота дистрибуції приголосних. Відмінкова парадигма досить регулярна і типологічно близька до самодійськой; є посессивноє відміна, релікти іменних класів. Дієслово відрізняється винятковою складністю. Суб'єктно-об'єктні стосунки, як і ряд ін. категорій, виражаються афіксами, які можуть знаходитися на початку, середині і кінці слова; внутрішня флексія поєднується з аглютинацією; відмічені явища, близькі до ергатівності; особливу роль грають форми 3-ої особи. Для Е. я. характерна наявність тенденцій до полісинтетізму і інкорпорацій. Лексика Е. я. багата запозиченнями з самодійських, тюркських і русявий.(російський) мов. Найнадійніше встановлені зв'язки Е. я. з тібето-бірм. мовами; ряд важливих меж об'єднує Е. я. з бурушаськи, а також з кавказькими, баскським і індіанськими мовами. Піонером в дослідженні Е. я. був М. Кастрен; великий вклад внесли Р. Рамстедт, До. Доннер, Е. Льові, Н. До. Картер, До. Боуда, О. Тайер. Фундаментальні дослідження А. П. Дульзона і Е. А. Крейновіча заново освітили основні проблеми Е. я.
Літ.: Дульзон А. П., Кетський мова, Томськ, 1968; Крейновіч Е. А., Кетський мова, в збірці: Мови народів СРСР, т. 5, Л., 1968, його ж, Дієслово кетського мови, Л., 1968; Кетський збірка. М.. 1968—1969; Castren М. A., Versuch einer jenisei-ostjakischen und kottischen Sprachlehre, Sankt-petersburg, 1858; Donner K., Ketica. [t. 1—2], Hels., 1955—58.
