ескімосько-алеутські мови, відособлена група мов, що включає мови ескімоський і алеутський (унанганський). Е.-а. я. умовно відносять до палеоазіатським мовам, загальні межі з якими вони придбали, ймовірно, завдяки багатовіковій взаємодії. В результаті територіальної відособленості Е.-а. я. в значній мірі втратили лексичну спільність, але виявляють велика типологічна схожість. У фонетиці вони характеризуються відносною одноманітністю систем вокалізма і консонантизму (спільність рядів задньоязикових до, г, х і увулярних к'', г'', х'', а також дзвінкий і глухий л і л', переднеязичних і задньоязикових сонантов н і н''). Значительни сходження в структурі складу і слова: збіг два (рідко — три) приголосних можливо лише в середині слова, для кінця слова з приголосних характерні лише к'', до, і в ескімоському і відповідно х'', х, і в алеутському і інших мовах. По типологічній класифікації Е.-а. я. відносяться до мов синтетичного типа, що аглютинують. Суффіксация — єдиний спосіб творення нових слів і форм слів, при цьому структура слова відрізняється чіткістю морфемних стиків. Загальними за значенням і частково за освітою є особисто-присвійні форми імен і суб'єктно-об'єктні форми дієслова. Для синтаксису характерні два основні типи простих пропозицій: номінатівний, з підметом в абсолютному відмінку і з присудком — неперехідним і непрямо-перехідним дієсловом і присвійний (ергатівний) з присудком — прямо-перехідним дієсловом.
Літ.: Меновщиков Р. А., Ескімосько-алеутська група, в кн.: Мови народів СРСР, т. 5, Л., 1968.
