Ялинові ліси, ялинники, вічно зелені ліси з пануванням в деревному ярусі їли . Поширені в Європі, Азії і Північній Америці. Бувають чисті і змішані з ін. хвойними і листяними породами. Площа Е. л. у СРСР перевищує 80 млн. га . У Європейській частині СРСР вони утворені ялиною звичайною, або європейською, широко поширеною також в Західній Європі. Е. л. Кавказу полягають з ялини східної. Е. л. Предуралья, Уралу і Сибіру представлені ялиною сибірською, далекосхідні — ялиною аянськой частково корейською і Глена. Середньоазіатські Е. л. складаються з ялини Шренка. Основний тип Е. л. зони — ялинник-чорничник з добре розвиненим покривом з чорниці. Менш поширені ялинники-брусничники з переважанням в покриві брусниці, що виростає по сухіших місцях. Звичайні ельникі-зеленомошникі з добре розвиненим блискучим покривом з мохів. На багатших свіжих суглинках і супісках виростають ялинники-кисличники; у їх покриві переважають кислиця, майник, снитка, папороті. У підзоні змішаних лісів і південної тайги зустрічаються найбільш продуктивні типи ялинників: з липою, дубом, ліщиною. На сирих і вологих місцях розвиваються ялинники трав'яні, трав'яно-сфагнові, долгомошниє, сфагнові і ін.
Літ.: Шиманюк А. П., Біологія деревних і чагарникових порід СРСР, 2 видавництва, М., 1964, с. 86—101.
