Елпатьевський Сергій Якович [22.10(3.11) .1854, с. Новоселка-Кудріно, нині Володимирської області, — 9.1.1933, Москва], російський письменник. Народився в сім'ї священика. Пішов з семінарії на медичний факультет Московського університету. За участь у визвольному русі піддавався арештам, засланням. У «Нарисах Сибіру» (1893) співчутливо намалював образи людей «гнаної» Росії. У автобіографічних «Розповідях про минуле» (1900—01) Е. суворо засудив «темне царство» дідівських традицій і показав появу людей-шукачів і протестантів. В. І. Ленін критикував Е. за народницькі погляди, назвавши його «легалістом-ліквідатором» (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 25, с. 10). Е. — автор спогадів «Близькі тіні» (т. 1—2, 1909—16), нарисів «За кордоном» (1910). «Єгипет» (1911), «Кримські нариси» (1913). Після 1917 працював лікаркою в Москві.
Соч.: Розповіді, т.1—4, М., 1914; Спогади за 50 років, Л., 1929; Круті гори. Вступить. ст. Р. М. Міронова, М., 1963.
Літ.: Весновськая Л., С. Я. Елпатьевський, в кн.: Письменники — ніжегородци. (Забуті імена). Р., 1960.
