Якутська мова, мова якутів, що живуть в Якутській АССР, в суміжних районах Красноярського, Хабаровського країв, Амурської, Іркутської, Магаданської, Читинської області РРФСР, а також долган (Таймирський автономний округ), багато евенів і евенків. Загальне число тих, що говорять Я. я. близько 300 тис. чоловік. Відноситься до тюркським мовам, проте тривала взаємодія з евенкійською, монгольською і іншими мовами зумовило велику своєрідність фонетики, лексики і частково граматики Я. я. Будучи мовою агглютінатівним, він має і елементи аналітізма. Для фонетики характерна наявність первинних довгих голосних і дифтонгів («иа», «уо», «іе», «уq»). Окрім загальнотюркських відмінків (знахідний, давальний, початковий), є відмінки, що виникли на якутському грунті (приватний, орудний, порівняльний, спільний, він же оформлювач однорідних членів -лиин). У основі відмінюваних форм лежать древні дієприкметники (-ар~ -иир -бат~ -оит, -тах, -батах, -иа, -аай). Писемність з 1922: спочатку алфавіт С. А. Новгородова на основі міжнародної фонетичної транскрипції, уточнений в 1924; з 1929 латинізований алфавіт; з 1939 алфавіт на основі російської графіки.
Літ.: Харітонов Л. Н., Сучасна якутська мова, ч. 1 — Фонетика і морфологія, Якутськ, 1947; Убрятова Е. І., Дослідження по синтаксису якутської мови, т. 1—2 (кн. 1—2), М. — Л. — Новосиб., 1950—76; Дяк Н. Д., Звукових буд якутської мови, ч. 1—2, Якутськ, 1971—77; Пекарний Е. До., Словник якутської мови, 2 видавництва, т, 1—3, ст 1—13, [М.], 1958; Böhtlingk O. Über die Sprache der Jakuten, Bd 1—2, St. Petersburg, 1848—51.
