Яковлєв Микола Феофанович [10(22) .5.1892, хутір Булгарін Області війська Донського, нині Аткарський район Саратовської області, — 30.12.1974, Москва], радянський мовознавець, фахівець з кавказьких мов і загальної фонетики, професор (1946), доктор філологічних наук (1947). Закінчив Московський університет (1916). Науковий співробітник інституту мовознавства АН(Академія наук) СРСР (з 1936), в 1942—50 завідувач сектором кавказьких мов цього інституту. З 1920 щорік очолював експедиції для вивчення неписьменних мов Північного Кавказу і Дагестану. У 1923 лінгвістично послідовно обгрунтував теорію фонем, що дозволило створити (1923—40) близько 70 національних пісьменностей (спочатку на латинській, пізніше на російській графічній основі).
Соч.: Інгуші, М. — Л., 1925; Синтаксис чеченської літературної мови, М. — Л., 1940; Граматика літературної кабардино-черкеської мови, М. — Л., 1948.
Літ.: Панів М. Ст, Теорія фонем Н. Ф. Яковльова і створення нових пісьменностей в СРСР, «Народи Азії і Африки», 1974 № 4; Мілібанд С. Д., Біобібліографічний словник радянських сходознавців, М., 1975.