Яковлєв Микола Капітонович [25.4(7.5) .1869, Рязань, — 21.12.1950, Москва], російський радянський актор, народний артист СРСР (1944). У 1893 закінчив драматичні курси при Московському театральному училищі (учень О. А. Правдіна) і був прийнятий в Малий театр.(театральний) Володів живим темпераментом, гострою спостережливістю, знанням старого устрою російського життя. Ролі: Кочкарев («Одруження» Гоголя), Кучерявець, Разлюляєв, Бородкин («Гроза», «Бідність не порок», «Не в свої сани не сідай» А. Н. Островського) і ін. Величезну увагу приділяв слову, культурі російської мови. З глибоким драматизмом виконував ролі Карандишева і Тихона («Безприданниця», «Гроза» Островського). Грав Фігаро («Севільський цирульник» і «Одруження Фігаро» Бомарше), Ськансна («Витівки Ськапена» Мольера). Краща робота за радянських часів — Грознов («Правда добре, а щастя краще» Островського). У п'єсах радянських драматургів грав Елісатова («Любов Ярова» Тренева), Медведева («Слава» Гусева). Викладав в музично-драматичному училищі Московського філармонічного суспільства (1907—18) і створеному на його основі музично-драматичному інституті (1918—20, нині ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського)). Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
Літ.: Дурилін С. Н., Н. До. Яковлєв, М. — Л., 1949.
