Якир Іона Еммануїлович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Якир Іона Еммануїлович

Якир Іона Еммануїлович [3(15) .8.1896 — 11.6.1937], радянський військовий діяч, командарм 1-го рангу (1935). Член Комуністичної партії з 1917. Народився в Кишиневі в сім'ї провізора. Вчився в університеті Базеля, а потім в Харківському технологічному інституті (1915). З 1915 працював токарем на військовому заводі в Одесі. Після Лютневої революції 1917 вів антивоєнну пропаганду в Кишиневі. У грудні 1917 вибраний член Бессарабського ради, член губпарткому і ревкома. У січні 1918 очолив червоногвардійський загін, що боровся проти румунських окупантів. Навесні і літом 1918 командував батальйоном китайських добровольців в боях проти австро-німецьких окупантів. З вересня 1918 начальник політуправління Південної завіси, з жовтня 1918 — член РВС(Реввоєнрада) 8-ій армії, командував групою військ в районі Лисички. З липня 1919 начальник 45-ої стрілецької дивізії, в серпні — вересні командував Південною групою військ 12-ої армії при її виході з оточення з району Бірзула — Голта (нині Котовськ і Первомайськ) до Житомира і Києва. З листопада 1919 по лютий 1920 — начальник 45-ої стрілецької дивізії. У березні — вересні 1920 командував Фастівською, Злочевськой і Львівською групами військ Південно-західного фронту. У 1921—24 командувач військами Кримського і Київського військових районів і Київського військового округу. У 1924—25 — начальник Головного управління військово-учбових закладів РККА. З листопада 1925 по травень 1937 — командувач військами Українського (пізніше Київського) військового округу. У 1927—28 вчився у Вищій військовій академії німецького генштабу. У 1930—34 член РВС(Реввоєнрада) СРСР, з 1936 член Військової ради НКО СРСР. Делегат 10—12-го з'їздів РКП (б) і 14—17-го з'їздів ВКП (б). З 1930 кандидат в члени ЦК, з 1934 член ЦК ВКП (б). Був членом ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Нагороджений 3 орденами Червоного Прапора.

  Соч.: Спогади про громадянській війні, М., 1957; у кн.: Етапи великої дороги, М., 1962.

  Літ.: Бабенко П. М., І. Е. Якир, М., 1964; Командарм Якир. Спогади друзів і соратників, М., 1963.

  Д. Ст Панків.

І. Е. Якир.