Ягідні культури, група багатолітніх дикорослих і культурних рослин (чагарники, напівчагарники і трави), що дають їстівні плоди, званих в побуті ягодами . У європейських країнах в культурі найбільш поширені суниця, смородина, малина, агрус; у Північній Америці культивують також журавлину, ожину, голубику. Рідше обробляють полуницю, чорноплідну горобину, актинидію обліпиху. З дикорослих частіше зустрічаються журавлина, брусниця і чорниця. У СРСР в районах Європейської частини найбільш поширена культура суниці і чорної смородини, в Сибіру і на Далекому Сході — чорної смородини.
Промислові посадки зосереджені в приміських зонах; Я. до. обробляються і в присадибному садівництві, використовуються для декоративних цілей, озеленення, пристрою живоплотів (шипшина, обліпиха, золотиста смородина). Я. до. дуже пластичні, добре пристосовуються до різних грунтово-кліматичних умов, легко розмножуються, швидко зростають, рано починають плодоносити (суниця на 2-й рік, малина на 3-ій, смородина на 4—5-ій). Плоди містять цукру, органічні кислоти, мінеральні речовини, вітаміни, ароматичні речовини (хімічний склад див.(дивися) в ст. Фрукти ). Використовують в їжу в свіжому вигляді, заморожують, сушать переробляють на варення, джеми, мармелад, пастилу, соки, компоти, наливки, вина і ін. Плоди деяких Я. до. (чорниця, малина, чорноплідна горобина, обліпиха) мають лікарське значення. У 1974 в світі під Я. до. були близько 4 млн. га , в СРСР в 1977 — 142,6 тис. га .
Літ.: Плодівництво, 2 видавництва, М., 1966; Колісників Ст А., Приватне плодівництво, М., 1973.
