Юрьев Борис Миколайович [29.10(10.11). 1889, Смоленськ, — 14.3.1957, Москва], радянський учений в області аеродинаміки, академік АН(Академія наук) СРСР (1943), генерал-лейтенант інженерно-технічної служби (1944). Учень Н. Е. Жуковського. Після закінчення в 1919 Московського вищого технічного училища викладав там же (1919—29, з 1925 професор). Брав участь в організації Центрального аерогідродинамічного інституту (ЦАГИ), Військово-повітряній інженерній академії ним. Н. Е. Жуковського (викладав в 1920—49), Московського авіаційного інституту ним. С. Орджонікідзе (викладав в 1930—40). У 1944—50 голова Комісії з історії техніки АН(Академія наук) СРСР, з 1950 завідувач лабораторією прикладної аеродинаміки в інституті механіки АН(Академія наук) СРСР. У 1910—11 Ю. спільно з Г. Х. Сабініним розвинув теорію повітряного гвинта, в якій викликана гвинтом течія вперше була пов'язана з геометрією лопаті; вивів формули для обчислення відносних швидкостей біля лопаті гвинта при кінцевому числі лопатей, уточнивши вихрову теорію гвинта Жуковського; розробляв питання індуктивного опору крил (див. Аеродинаміка ) . В 1912 Ю. побудував модель гелікоптера одногвинтової схеми у натуральну величину, що демонструвалася в Москві на 2-ій Міжнародній виставці по повітроплаванню і удостоєною золотій медалі. Створенням Ю. у 1930 першого експериментального вертольота ЦАГИ-ЕА-1 належало початок розвитку вітчизняного вертолетостроєнія. У 1941 спільно с І. П. Братухиним сконструював 2-гвинтовий вертоліт «Омега», який вперше був показаний на повітряному параді в Тушино в 1946. Державна премія СРСР (1943, 1946). Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 іншими орденами і медалями.
