Юй так-фе (1896, Фуян, провінція Чжец-зян, — 17.9.1945), китайський письменник. Закінчив економічний факультет Токійського університету. Учасник «Четвертого травня» рухи . У 1921 — один з творців літературного суспільства «Творчість». Автор сентиментально-романтичної повісті «Вир» (1921). Розповіді і остропубліцистічеськая лірична «вільна проза» 20-х рр. (збірки «Захололий попіл», «Куряче ребро», «Минуле» і ін.) відобразили посилення особового початку в кит.(китайський) прозі. Герої Ю. Д.-ф. — найчастіше інтелігенти, що не знаходять вживання своїм знанням, отриманим за кордоном, в напівфеодальному Китаї. Виступав з повістями «Пізні квіти коричного дерева», «Автобіографія» і «Втеча», путніми записками, критичними статтями, переведеннями. Під час антияпонської війни 1937—45 опублікував патріотичні статті, підтримуючи Уханьськоє уряд. У 1938 емігрував до Сінгапуру, де вів видавничу роботу, брав участь в антияпонському русі китайських емігрантів. Був схоплений поліцією і таємно убивається.
Соч.: Юй так-фе цюаньцзі, т. 1—7, Шанхай, 1927—33; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Весняні ночі, М., 1972.
Літ.: Петров Ст Ст, Лу Синь і Юй так-фе. «Вейтник БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова)», 1967 № 2; Аджімамудова Ст С., Юй так-фе і літературне суспільство «Творчість», М., 1971.
