«Четвертого травня» рух, масовий антиімперіалістичний рух в Китаї в травні — червні 1919, що виникло під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії. Розвернулося у відповідь на вирішення Паризької мирної конференції не повертати Китаю захоплені Японією що були німецькій концесії в Шаньдуне. Почалося 4 травня 1919 в Пекіні студентською демонстрацією протесту проти цього рішення, а також проти зради національних інтересів Китаю підкупними діячами пекінського уряду. Поліція заарештувала декілька десятків демонстрантів. У відповідь на це наступного дня пекінські студенти припинили заняття і оголосили страйк. Виступ пекінських студентів був підтриманий молоддю інших міст, що вчиться. На початку червня в активну боротьбу включилися робітники, міська дрібна буржуазія і національна буржуазія. Головний центр руху перемістився з Пекіна до Шанхаю, де застрайкували 50—70 тис. робітників, а також майже всі торговці. Під натиском народних мас пекінський уряд був вимушений звільнити у відставку трьох державних діячів, що найбільш скомпрометували себе зв'язками з японськими імперіалістами. «Ч. м.» д. дало сильний поштовх розвитку робочого і національно-визвольного руху в Китаї, сприяло поширенню марксизму в країні.
