Юденіч Микола Миколайович [18 (30). 7. 1862, Москва, — 5. 10. 1933, Канн], глава контрреволюції на З.-3. Росії під час Громадянської війни 1918—20, генерал від інфантерії (1915). З дворян Мінської губернії. Закінчив Александровськоє військове училище (1881) і Академію Генштабу (1887). Командуючи полком, брав участь в російсько-японській війні 1904—05. З 1912 начальник штабу військ Казанського, з 1913 — Кавказького військових округів. На початку 1-ої світової війни 1914—18 начальник штабу, з січня 1915 командувач Кавказькою армією. У 1916 провів успішні операції Ерзурумськую і Трапезунд. У березні — квітні 1917 головнокомандуючий Кавказьким фронтом, потім у відставці. Осенью 1918 емігрував до Фінляндії, потім до Естонії, де в липні 1919 очолив білогвардійську Північно-західну армію, що наставала на Петроград, і увійшов до складу створеного за сприяння Великобританії контрреволюційного Північно-західного «уряду». Після провалу походу білогвардійців на Петроград (жовтень — листопад 1919) залишки розбитої армії Ю. відступили до Естонії. У 1920 емігрував до Великобританії. Серед білої еміграції активної ролі не грав.
