Юдін Павло Федорович [26. 8 (7. 9). 1899, с. Апраксино, нині області Горького, — 10. 4. 1968, Москва], радянський філософ і громадський діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1953; член-кореспондент з 1939). Член КПРС з 1918. Закінчив інститут червоної професури (1931), в 1932—38 директор цього інституту, в 1938—44 директор інституту філософії АН(Академія наук) СРСР; у 1937—1947 директор Об'єднання державних видавництв. Працював в апараті ЦК КПРС. Головний редактор журналу «Радянська книга» (1946—1953). У 1953 заступник верховного комісара СРСР в Германії. У 1953—59 посол СРСР в КНР(Китайська Народна Республіка). Основні праці по проблемах діалектичного і історичного матеріалізму, наукового атеїзму, теорії наукового комунізму, історії марксистської філософії. Державна премія СРСР (1943). На 19—20-м-коді з'їздах партії обирався членом ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го і 4-го скликань. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Матеріалістичний і релігійний світогляд, М., 1930; Марксизм про культуру і культурну революцію, 1 М., 1933; Хто такі «націонал-соціалісти»?, Свердловськ, 1942; Р. Ст Плеханов, Л., 1943; Від соціалізму до комунізму, М., 1962.
