Ювелірні сплави, сплави благородних металів з кольоровими металами, вживані для виготовлення ювелірних виробів. Введення до складу сплаву тих або інших компонентів дозволяє в потрібному напрямі змінювати механічні (міцність, твердість, пружність, пластичність) і технологічні (рідкотекучість, усадка при литві, ковкість, зварюваність, оброблюваність різанням) властивості, а також колір сплаву. У золотих сплавах (у СРСР для виготовлення ювелірних виробів застосовуються золоті сплави з пробами 958, 750, 583, 375) срібло і мідь, наприклад, змінюють колір від блідо-жовтого до червонуватого, підвищують міцність сплаву; цинк і кадмій значно знижують температуру плавлення і підвищують рідкотекучість; паладій і нікель додають золотим сплавам світлі кольори (аж до білого). Ю. с. срібло містить лише один легуючий компонент — мідь, яка підвищує міцність і твердість сплавів.
По прийнятій в СРСР маркіровці Ю. с. позначення марки складається з букв, вказуючих, які компоненти входять до складу сплаву (Зл — золото, Ср — срібло, Пд — паладій, М-код — мідь, Н — нікель, Ц — цинк, До — кадмій, Про — олово), і цифр, що характеризують вміст благородних металів (у пробах). Так, золотий сплав марки ЗлСрМ 583—80 містить 58,3% Au, 8% Ag. останнє — мідь; срібний сплав СРМ 875 — 87,5% Ag, останнє — мідь.
Сплави, вживані в інших країнах для виготовлення ювелірних виробів, за змістом благородних металів і складу мало відрізняються від Ю. с., вживаних в СРСР.
