Щорічники астрономічні, збірки астрономічних таблиць, координати небесних тіл (Сонця, Місяця, планет, супутників, зірок і ін.), що містять головним чином, складаються на кожен календарний рік. Використовуються при наукових і науково-технічних, астрономічних, геодезичних, картографічних, геофизичних і ін. роботах, при розрахунку траєкторій і вивченні руху штучних супутників і космічних зондів, а також для вирішення завдань навігація на морі, в повітрі і космічному просторі. Е. а. містять також таблиці сонячних і місячних затемнень. У основі Е. а. лежать математичній теорії рухи тіл Сонячної системи, розроблені методами небесної механіки . Із зарубіжних Е. а. найбільш відомі «Connaissance des temps» (P., з 1759), «Astronomical Ephemeris» (L., з 1766; з 1960 видається спільно англійським і американським Бюро ефемерид) і ін. У Росії перший Е. а. був виданий в 1814 під назвою «Морський місяцеслов» і призначався головним чином для обслуговування морського флоту; видання проіснувало до 1856. З 1911 складання національних астрономічних щорічників ведеться на початках кооперації між науковими установами різних країн. У СРСР Інститут теоретичної астрономії АН(Академія наук) СРСР видає: «Астрономічний щорічник СРСР» (з 1922), «Морський астрономічний щорічник» (з 1929), «Авіаційний астрономічний щорічник» (з 1936), «Ефемериди малих планет» (з 1947). «Астрономічний щорічник СРСР» є одним з якнайповніших серед національних Е. а. і тому широко використовується за кордоном. Науково-популярні Е. а. містять інформацію, що представляє інтерес для широкого круга астрономів-любителів. У деяких з них публікуються статті оглядового характеру. Старим і якнайповнішим з таких Е. а. є «Астрономічний календар», заснований в 1895 Ніжегородським кружком любителів фізики і астрономії; нині (з 1952) видається в Москві Всесоюзним астрономо-геодезічнім суспільством.
