Шульгин Василь Вітальевіч [1(13) .1.1878, Київ, — 15.2.1976, Володимир], російський політичний діяч, один з лідерів націоналістів, публіцист. З дворян Волинської губернії. Закінчив юридичний факультет Київського університету (1900). Співробітничав в органі російських націоналістів газеті «Киянин». У 1912—13 у зв'язку з Бейліса справою розійшовся з націоналістами; за статті в захист М. Бейліса був підданий 3-місячному арешту. Під час Лютневої революції 1917 член Тимчасового комітету Державної думи; 2 березня 1917 разом з А. І. Гучковим пред'явив в Пскові Миколі II вимога Думи про зречення від престолу. Після Жовтневої революції 1917 — один з організаторів боротьби проти Радянської влади. Брав участь в створенні Добровольчій армії . Після закінчення Громадянської війни — у еміграції. У 1925—26 нелегально приїжджав в СРСР. Автор книг: «Дні» (1925), «1920-й рік» (1927), «Три столиці» (1927). З 30-х рр. жив в Югославії. У 1937 відійшов від політичної діяльності. У 1944 арештований в Югославії, перепроваджений в СРСР, відданий суду і засуджений до тюремного висновку; у 1956 звільнений. На початку 60-х рр. поводився з 2 відкритими листами до російської еміграції із закликом відмовитися від ворожого відношення до Радянської влади.
