Штутгарт (Stuttgart), місто у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), на р. Неккар. Адміністративний центр землі Баден-Вюртемберг. 600,4 тис. жит.(жителі) (1976). Важливе індустріальне, фінансове і культурне місто країни, центр промислової агломерації (пл. 1,5 тис. км. 2 , населення близько 1,5 млн. чіл.), на яку доводиться біля 1 / 3 промисловій продукції землі Баден-Вюртемберг. Ш. — великий транспортний вузол (вантажообіг же.-д.(железнодорожний) вузла — 12 млн. т , річкового порту — 1,9 млн. т , 1974). Головні галузі промисловості: машинобудування, у тому числі автомобілебудування (автомобільні заводи «Даймлер-Бенц» і «Порше»), електротехніка (заводи «Роберт Бош», «Стандард електрик Лоренц»), точна механіка і оптика («Кодак» і «Цейс Ікон»), виробництво засобів озброєння і військового спорядження; поліграфічна, харчова, текстильна, швацька шкіряна, взуттєва промисловість. Через Ш. проходіт нафтопровід Мангейм — Карлсруе — Ш.— Геппінген — Ален.
І. А. Басова.
В центрі Ш. — Старе місто, до С. від нього — район Рейхе Форштадт (2-я пів.(половина) 15 ст) з прямокутними кварталами. Сильно зруйнований в роки 2-ої світової війни 1939—45, Ш. інтенсивно забудовувався в 1950—70-і рр. Серед примітних споруд — романо-готічна приходська церква (12, 15 вв.(століття)), готична церква Леонхардськирхе (1463—66, арх.(архітектор) А. Йорг), Стара ратуша (1456—58), ренесансний Старий палац (з 1553, арх.(архітектор) А. Треч), барочний Новий палац (1744—60, арх.(архітектор) Л. Ретті, Ф. де ла Гепьер), житловий комплекс Вейсенхоф (1927, арх.(архітектор) Ле Корбюзье, Л. Міс ван дер Рое і ін.), телевізійна башта (1954—55, арх.(архітектор) Ф. Леонхардт), висотні житлові будинки «Ромео» і «Джульєта» (1957—59 арх.(архітектор) Х. Шарун, Ст Франк). Державні збори (включають Музей землі Вюртемберг, переважно первісне, середньовічне, народне мистецтво), Державна галерея Штутгарту (переважно німецьке мистецтво — від середніх століть до 20 ст).
Літ.: Hoffmann G., Architekturführer. Stuttgart und Umgebung, Stuttg., 1971.
