Штейн Олександр Петрович [р. 15(28) .9.1906, Самарканд], російський радянський драматург. Член КПРС з 1930. Народився в сім'ї службовців. З 1923 виступає у пресі як журналіст. Драматургія Ш. присвячені в основному військово-історичним і історико-революційним темам: «Весна двадцять першого» (1939) про трагічні події Кронштадтського заколоту 1921 і розгромі контрреволюції; «Прапор адмірала» (1950; Державна премія СРСР, 1951) про російського флотоводця Ф. Ф. Ушакове, і ін. Кращим п'єсам Ш. властиві гострота колізій, складний психологічний малюнок характерів, відкрита тенденційність і публіцистічность («Талант», 1936; «Океан», 1961; «Між зливами», 1964; «Оплески», 1967, і ін.). В центрі п'єс «Персональна справа» (1954), «Готель „Асторія”» (1956) — драматичні долі людей, відновлення ленінських норм партійного життя. Літературно-біографічні драми, кіносценарії, у тому числі «Суд честі» (1948; Державна премія СРСР, 1949), «Адмірал Ушаков» (1952), «Кораблі штурмують бастіони» (1953), «Версія» (1977); розповіді. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: П'єси. [Предісл. Н. Охлопкова], М., 1962; П'єси, М., 1976; Повість про те, як виникають сюжети, кн. 1—2, М., 1965— 1976; Піднебіння в алмазах. Документальна проза, М., 1976.
Літ.: Кардін Ст, Суддя на ім'я часу. Про героя радянської драми, М. 1964; Клімова Л., Штейн, в кн.: Нариси російської радянської драматургії, т. 3, Л., 1968.
