Шрейнер (Schreiner) Альберт (р. 7.8.1892, Агластерхаузен), німецький історик (ГДР), професор (1947). В молодості робітник-металіст. У 1910 вступив в СДПГ (примикав до її лівого крила), в 1919 — в КПГ, брав участь у виданні робіт по історії німецького робочого руху. Після встановлення в 1933 фашистських диктатури — в еміграції (до 1946). У 1936—38 в рядах Інтернаціональних бригад в Іспанії, був начальником штабу 13-й Інтербрігади. З 1950 працював в Музеї німецької історії в Берліні, Інституті історії АН(Академія наук) ГДР(Німецька Демократична Республіка), Інституті суспільних наук при ЦК СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини). Основні праці по історії зовнішньої політики Німеччини, про вплив Жовтневої революції 1917 на Німеччину. Національна премія ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1952).
Соч.: Vom totalen Krieg zur totalen Niederlage Hitlers, P., 1939; Hitler treibt zum Krieg, P., 1934; The lesson of Germany, N. Y., 1945 (совм. з G. Eisler, A. Norden); Historisch-materialistische und biologische Staatslehre als Gegensatz und als politische Gegenwartsprobleme, Lpz., 1949; Zur Geschichte der deutschen Aussenpolitik. 1871—1945, 2 Aufl., Bd 1, B., 1955.
