Шмідта телескоп
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Шмідта телескоп

Шмідта телескоп, астрономічний дзеркально-лінзовий телескоп, призначений для фотографування великих областей піднебіння. Винайдений в 1929 йому.(німецький) оптиком Би. Шмідтом. Головними деталями Ш. т. є сферичне дзеркало і Шмідта коректувальна пластинка, встановлена в центрі кривизни дзеркала. Завдяки такому положенню коректувальної пластинки всі пучки променів, що проходять через неї від різних ділянок піднебіння, виявляються рівноправними по відношенню до дзеркала, унаслідок чого Ш. т. вільний від таких аберації оптичних систем, як кома, астигматизм і дісторсия. Сферична аберація дзеркала виправляється коректувальною пластинкою, центральна частина якої діє як слабка позитивна лінза, а зовнішня — як слабка негативна лінза. Фокальна поверхня, на якій утворюється зображення ділянки піднебіння в Ш. т., має форму сфери, радіус кривизни якої дорівнює фокусній відстані Ш. т. Фокальна поверхня може бути перетворена в плоску за допомогою Піацци — Сміта лінзи . В невеликих Ш. т. поле обмежується касетою, що екранує пучок променів, падаючий на дзеркало, а в крупних Ш. т. — аберацією похилих пучків, що вноситься коректувальною пластинкою, яка, виправляючи сферичну аберацію, обумовлює невелику залишкову аберацію (кому і астигматизм), що псує зображення. Хроматизм коректувальної пластинки обмежує відносний отвір Ш. т., а також робоча ділянка спектру. Ш. т. з головним дзеркалом малих діаметрів при відносить. отворі А = 1:1 забезпечує поле діаметром 20°; при великих діаметрах головного дзеркала і А від 1:2 до 1:3 діаметр поля складає біля 5°. Для виключення віньєтування променів на краю поля діаметр гл.(глав) дзеркала повинен перевищувати діаметр коректувальної пластинки на величину 4 l , де 2l — поперечник поля зору в лінійній мірі.

  Недоліком Ш. т. є значна довжина труби, що удвічі перевищує фокусну відстань телескопа. Для усунення цього недоліку запропонований ряд модифікацій, у тому числі вживання другого (додаткового) опуклого дзеркала, наближення коректувальної пластинки до головного дзеркала і ін.

  Найбільші Ш. т. встановлені на Таутенбургськой астрономічної обсерваторії в ГДР(Німецька Демократична Республіка) ( D= 1,37 м-коду , А = 1:3), Маунт-Паломарськой астрономічної обсерваторії в США ( D = 1,22 м-коду , А = 1:2,5) і на Бюраканськой астрофізичної обсерваторії АН(Академія наук) Вірменською РСР ( D = 1,00 м-код , А = 1:2, 1:3).

  Літ.: Дімітров Р., Бекер Д., Телескопи і приналежності до них, пер.(переведення) з англ.(англійський), М.— Л., 1947, Телескопи, під ред. Дж. Койпера і Б. Міддлхерст, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963; Міхельсон Н. Н., Оптичні телескопи. Теорія і конструкція, М., 1976; Linfoot Е. Н., Recent advances in optics, Oxf., 1955.

  Н. Н. Міхельсон.

Оптична схема Шмідта телескопа: 1 — коректувальна пластинка; 2 — увігнуте сферичне дзеркало; 3 — опукла фокальна поверхня; З — загальний центр дзеркала і фокальної плоскості.