Шкільний театр, театр, що виник в учбових закладах Західної Європи в епоху середньовіччя як засіб вивчення латинської мови і виховання; згодом був використаний для затвердження католицизму і протестантизму. Поступово спектаклі стали розігруватися на національних мовах. Що ставилася в Ш. т. шкільна драма носила характер містерії або міракля, мораліте або п'єси на історичні і міфологічні сюжети.
Ш. т. існував в багатьох країнах Західної Європи (15—18 вв.(століття)) і в Росії (17— 18 вв.(століття)). Він мав свої теоретичні основи, ретельно розроблені правила (письменники-гуманісти Дж. Понтано в Італії, Ю. Ц. Ськалігер у Франції, учений і поет Феофан Прокоповіч в Росії). Завдяки зусиллям єзуїтів Ш. т. в 16—17 вв.(століття) великого розвитку досяг в Польщі, звідки перейшов на Україну; багато шкільних драм було створено в Києво-могилянському колегіумі (академії). Основоположник Ш. т. на Русі Сімеон Полоцкий, розробляючи проект створення в Москві духовної академії, писав про необхідність організації при ній театру, вигадав для цього театру п'єси «комедія-притча про блудного сина» і «О Навходоносоре царі». При Петре I Ш. т. носив політичний характер, прославляв нові урядові заходи («Володимир...» Феофана Прокоповіча, пост.(постанов) 1705). Представлення Ш. т. показувалися в учбових закладах і на площах під час свят; між актами гралися інтермедії — переважно комічні сцени з нар.(народний) життя.
Літ.: Історія західноєвропейського театру, під общ. ред. С. Мокульського, т. 1—2, М., 1956—57; Всеволодський-гернгросс Ст. Російський театр.(театральний) Від витоків до середини XVIII ст, М., 1957; Бадаліч І. М., Кузьміна Ст Д., Пам'ятники російської шкільної драми XVIII ст, М., 1968.
